Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

– І що ти плануєш робити далі? – спитала Ален, після того як Роан розповів їй про все, що він вже встиг зробити.

– Ну, не я – а ми! – усміхнувся у відповідь Роан. – По-перше: навіть якщо і буде суд, то я зможу забрати свій дім, що на Червневій вулиці. А от квартиру на Садовій, то навряд. Але я не дуже її і хочу, якщо чесно. Якесь не дуже привітне те місце. До того ж, жити там мені ніколи не подобалося.

Квартира, про яку говорив Роан, знаходилася за адресою вулиця Садова, будинок тринадцять, шостий під’їзд, номер квартири двадцять чотири. Цю квартиру, у свій час, йому дали як молодому спеціалістові. Однак, Роан там рідко коли бував. Більшу частину свого часу вони з Юнтою проводили (а точніше він сам) у себе в дома, на тій самій Червневій вулиці. Це був старий заміський будинок його батьків. І тут чоловікові було краще аніж будь-де інакше. Або можливо, він вже до цього будинку звик, оскільки тут було більше місця для нього. А головне тут була тиша. Ось через що він любив це місце.

– Окрім того, – продовжував Роан, – у нас є ще цілих півтора місяці. Тож поки що ми можемо жити, якщо не тут, то будь-де інакше. А чому ні!

– Ти розтратиш всі гроші за цей час!

– Не зовсім. – знову усміхнувся Роан. – В мене достатньо грошей, навіть якщо ми будемо жити тут до Нового року. Розумієш, Ален, я відкладав гроші на покупку нового авто. Адже Юнті завжди не подобався мій старий форд. Так от, я повинен був купити щось таке, бажано новинку, головне аби воно мало пафосний вигляд. А я не хочу ніяких нових машин. Мені вистачає і того що є.

Він замовк. Це було смішно. Колись, в минулому – так. Але не сьогодні. Бо ж він і справді не хотів купувати нову машину. Але Юнта настоювала. Вона влаштовувала скандали, аргументуючи, що вони повинні виглядати як «люди з великої букви».

Вона просто не хотіла аби він давав гроші братові, оскільки за словами Юнти, той був поганим. А ще вона дуже не хотіла аби вони взагалі спілкувалися. Оскільки, за її словами, Гера дуже погано впливав на Роана.

Як добре, що Роан зумів хоч трохи мати свою думку. А так би залишився і без друзів і без рідного брата.