Читати книгу - "Том 1"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Автограф — ф. 2, № 656.
Датується орієнтовно 1899 р.
Подається за автографом.
«ЯК Я ЛЮБЛЮ ОЦІ ГОДИНИ ПРАЦІ...»
Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № З, стор. 5—6, під заголовком «Години праці».
Автограф — ф. 2, № 729. В ньому після рядка «А тим розмовам був лихий кінець» закреслено:
Як свічка танула дівчина необачна,
І ряст недовго їй топтати довелось,
І ще якби вона завчасу схаменулась,
То, може, ще її пости та молитви Від перелесника лихого захистили.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
«Червоний шлях» — український громадсько-політичний і літературно-мистецький журнал. Виходив у Харкові в 1923— 1936 pp.
«ДИВИЛАСЬ Я НА ТЕБЕ І В ТУ МИТЬ...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, стор. 182.
Автограф — ф. 2, № 636.
Датується орієнтовно 1898—1899 р.
Подається за автографом.
«ЧАСТО КАЖУТЬ: «ЯСНІ ЗОРІ...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 15.
Автограф — ф. 2, № 718. Остання його строфа мала таку початкову редакцію:
Люди ті не знають світу,
Але й світ їх теж не знає,
І говорить, що життя їх —
То писання божевільних.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
«ТВОЇ ЛИСТИ ЗАВЖДИ ПАХНУТЬ ЗОВ’ЯЛИМИ ТРОЯНДАМИ.!.»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 13—14.
Автограф — ф. 2, № 706.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
«ВСЕ, ВСЕ ПОКИНУТЬ, ДО ТЕБЕ ПОЛИНУТЬ...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 17.
Автограф — ф. 2, № 634. Поезія записана на тому самому аркуші паперу, що й наступні поезії «Хотіла б я тебе, мов нлющ, обняти...» і «Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?». Під останньою дата— 16.ХІ 1900 p., що стосується і двох попередніх поезій.
Подається за автографом.
«ХОТІЛА Б Я ТЕБЕ, МОВ ПЛЮЩ, ОБНЯТИ...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковапі твори, стор. 7.
Автограф — ф. 2, № 634. В автографі викреслено третю і четверту строфи:
Плющ укриває листом всі щілини,
1 в кожну рану запуска коріння,
Вінцем стає для смутної руїни,
В його росі блищить на їй проміння.
Коли одхилить хто єдиний нарост,
Одірве корінь або зробить шпару,
Плющ на руїні не згубливий нарост,
Вони з’єднались у добрану пару.
Датується, як і попередній вірш, 16.ХІ 1900 р.
Подається за автографом.
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 18.
Автограф — ф. 2, № 634.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
«Я БАЧИЛА, ЯК ТИ ХИЛИВСЬ ДОДОЛУ...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 19.
Автограф — ф. 2, № 634.
Датується за автографом. *
Подається за автографом.
«ТО, МОЖЕ, СТАНЕТЬСЯ І ДРУГЕ ДИВО...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, стор. 211.
Автограф — ф. 2, № 634.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
«ЧИ ПАМ’ЯТАЄТЕ, КОЛИ Я ГОВОРИЛА...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 21.
Автографи--ф. 2, № 649 (чорновий), та № 721 (чистовий). В чорновому автографі викреслено початок поезії:
Замовкли молитви, озвались гучні дзвони,
І рушила серед юрби труна;
Мені в душі озвались інші тони,
І думка раптом стала голосна.
Незчулася, коли заговорила...
Датується ЗО.ХІ 1900 p., оскільки текст поезії в чорновому автографі записаний на тому самому аркуші, що й поезія «Завжди терновий вінець...», датована в першодруку ЗО.ХІ 1900 р.
Подається за автографом.
«УСТА ГОВОРЯТЬ: «ВІН НАВІКИ ЗГИНУВ!..»
Вперше надруковано в журналах «Україна», 1946, № 2, стор. 18; «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 20; «Радянський Львів», 1946, № 2—З, стор. 60.
Автограф — ф. 2, № 687. Первісна редакція поезії друкується у розділі «Інші редакції» даного тому.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
КОРОЛІВНА
Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1912, № 5, стор. 5—8.
Автограф — ф, 2, № 731 (чорновий), та № 730 (чистовий).
Датується за автографом.
Подається аа першодруком.
«Рідний край» — український щотижневий громадський і літературно-науковий журнал ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Полтаві в 1905—1907 pp., у Києві в 1908—1914 pp., у Гадячі в 1915—1916 pp.
«ТИ НЕ XTIB МЕНЕ ВЗЯТЬ...»
Вперше надруковано в журн. «Україна», 1946, № 2, стор. 18; «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 20—21.
Автограф — ф. 2, № 687.
Дата в автографі — 6.VII 1901 не точна, описка. Має бути 7.VI 1901 року, оскільки в Кімполунгу Леся Українка була в червні 1901 р.
Подається за автографом.
«КВІТОК, КВІТОК. ЯК МОЖНА БІЛЬШЕ КВІТІВ...»
Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 21.
Автограф — ф. 2, № 687. В автографі закреслено первісний варіант початку вірша:
Скупа весна твого скупого краю Мені квіток багато не дала,
Тим спогадом собі я серце краю,
Як я тобі в дарунок їх несла.
То був останній дар.
В автографі після рядка «Всю ту весну убогу поховала» закреслено:
Як мало нам квіток дало життя,
А ми ж їх так любили! Чом, мій друже,
Ми не зростили більше їх для себе В якому зільнику?.. Даремні жалі!
Датується, як і попередній вірш, 7.VI 1901 р. за автографом.
Подається за автографом.
КАЛИНА
Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № З, стор. 51.
Автограф — ф. 2, № 660.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
Вперше надруковано в «Літературній газеті» 16 серпня 1940 р. Автограф — ф. 2, № 6 — запис в альбомі Анни Москви, знайомої Лесі Українки з Вижниці на Буковині.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
«МРІЯ ДАЛЕКАЯ, МРІЯ МИНУЛАЯ...»
Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 21—22.
Автограф — ф. 2, № 681.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
«ОЙ Я ПОСТРЕЛЯНА. ПОРУБАНА СЛОВАМИ...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 26.
Автограф — ф. 2, № 691.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
«ТИ ХОТІВ БИ КВІТОК НА ДОРОЗІ МОЇЙ?»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 27.
Автограф — ф. 2, № 708.
Датується за автографом.
Подається за автографом.
«ДЕ ТІЇ СТРУНИ, ДЕ ГОЛОС ПОТУЖНИЙ...»
Вперше надруковано в журн. «Молода Україна», 1902, № 4, стор. 118—119.
Автограф не зберігся.
Датується за першодруком.
Подається за першодруком.
ОСІННІ СПІВИ
Вперше надруковано в ЛНВ, 1903, т. 21, кн. 1, стор. 1—3, як цикл з чотирьох поезій.
Автографи —ф. 2, № 692 (чистовий), та № 748 (чорновий). Датується за
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том 1», після закриття браузера.
