Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Химерне сяйво 📚 - Українською

Читати книгу - "Химерне сяйво"

906
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Химерне сяйво" автора Террі Пратчетт. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 76
Перейти на сторінку:
не повірив.

— Отой весь шум, що ми чули, — в голосі Ринсвінда прозвучав сумнів. — І спалах світла. Оті тіні. Мені це не здається надто успішним.

— Ет, будь-яка блискуче виконана магічна робота неминуче привертає увагу певних сутностей з інших вимірів, — сказав Пантер поблажливо. — Це справляє враження на глядачів, та й тільки.

— Там наверху, здається, були страховиська, — озвався Двоцвіт, присуваючись ближче до Ринсвінда.

— Страховиська? Покажіть мені їх! — сказав Верт.

Інстинктивно вони поглянули догори. Не було чути жодних звуків. В освітленому колі нічого не рухалося.

— Думаю, нам слід піднятися і... е... привітати його, — сказав Верт.

— Привітати?! — вибухнув обуренням Ринсвінд. — Він викрав «Октаву»! Він вас замкнув!

Чарівники багатозначно перезирнулися.

— Ну, що тобі сказати, — мовив один з чарівників. — Коли опануєш своє ремесло, хлопче, знатимеш, що деколи все, що важить, — це успіх.

— Досягнення цілі — ось, що має значення, — підвів риску Верт. — І неважливо, яким чином.

Вони пішли по спіралі нагору.

Ринсвінд присів на кам’яну приступку, втупивши похмурий погляд у пітьму. Він відчув, як на його плече лягла рука. Це був Двоцвіт, який тримав «Октаву».

— Ну хіба ж так поводяться з книгами, — сказав він. — Глянь, він повністю погнув корінець. Люди завжди такі недбалі, вони уявлення не мають, як слід поводитися з книжками.

— Так, — неуважно мовив Ринсвінд.

— Не переживай, — додав Двоцвіт.

— Я не переживаю, я просто сердитий, — огризнувся Ринсвінд. — Дай мені цю кляту штуку!

Він вихопив в нього книгу і з люттю розгорнув її.

Він понишпорив у закамарках свого розуму, шукаючи принишкле Заклинання.

— Ну, ось що, — гаркнув він. — Розваги закінчено, моє життя зруйновано, а тепер марш туди, де тобі місце!

— Але ж я тільки... — запротестував Двоцвіт.

— Заклинання, я мав на увазі Заклинання, — вигукнув Ринсвінд. — Повертайся-но на свою сторінку!

Він витріщався на прадавній пергамент, аж доки у нього очі не з’їхались на переніссі.

— У такому разі я тебе промовлю! — крикнув він, і голос його луною прокотився по вежі. — Можеш приєднатися до решти, раз ти так цього хочеш!

Він тицьнув книгу в руки Двоцвіту і подибав геть догори сходами.

Чарівники вже дісталися наверх і щезли з поля зору. Ринсвінд насилу подерся слідом за ними.

— Отже, я — хлопчак, так? — бурмотів він. — Коли я опаную своє ремесло, ге? Я прецінь зумів прожити купу років з одним із Великих Заклинань у своїй голові і повністю не здуріти, еге? — він розглянув останнє питання з усіх боків. — Так, ти зумів, — запевнив він себе. — Ти не почав розмовляти з деревами, навіть коли вони починали балачку з тобою.

Його голова вигулькнула на розпечене повітря наверху вежі. Він очікував побачити обсмалене полум’ям каміння, яке хрест-навхрест поборознили сліди лап чи ще чогось гіршого.

Натомість він побачив сімох найстарших чарівників, які згуртувались довкола Траймона, начебто цілком неушкодженого. Він повернувся і привітно всміхнувся Ринсвінду.

— О, Ринсвінде. Підходь ближче і приєднуйся.

Ну, ось і все, подумав Ринсвінд. Уся ця драма не варта була й виїденого яйця. Хтозна, може, я і справді народився не для того, щоб бути чарівником.

Він підвів голову і поглянув Траймонові в вічі.

Можливо, це те Заклинання, що прожило довгі роки у Ринсвіндовій голові, вплинуло на його зір. А може, час, що він провів у товаристві Двоцвіта, який бачив речі винятково такими, якими вони мали б бути, навчив його сприймати речі такими, як вони є.

Однак беззаперечним залишався факт: найважче, що Ринсвінду доводилось робити у житті, — це дивитись у вічі Траймону, переборюючи нудоту або ж нестримне бажання дременути зі страху.

Інші, здавалося, нічого не помітили.

Також здавалося, що вони стояли надто непорушно.

Траймон спробував умістити сім Заклинань у своєму розумі, і той тріснув по швах, а Підземельні Виміри знайшли для себе шпарину. Наївно було б припустити, що Потвори прийдуть рівними рядами з якоїсь тріщини у небі, махаючи мандибулами та мацаками. Це був застарілий спосіб, до того ж надто ризикований. Навіть безіменні страхіття навчилися рухатися в ногу з часом. Все, що їм насправді було потрібне, — це чиясь голова.

В його очах зяяла порожнеча.

Здогад пронизав Ринсвіндовий розум, мов ніж із криги. Підземельні Виміри були б забавою порівняно з тим, що Потвори могли заподіяти впорядкованому світу. Люди прагнули порядку, і вони його отримають — порядок щільно прикручених гайок, непорушний закон прямих ліній та чисел.

Вони ще благатимуть про порятунок...

Траймон дивився на нього. Щось дивилося на нього. А решта знову нічого не зауважили. Чи міг би й він сам це пояснити? Траймон був на вигляд таким, як звичайно, за винятком очей і легкого полиску шкіри.

Ринсвінд дивився на нього у відповідь і розумів, що існували речі, значно гірші за Зло. Всі демони Пекла мордуватимуть власне твою душу, та це саме тому, що вони цінували душі понад усе; Зло завжди шукатиме спосіб захопити всесвіт, та воно принаймні вважає його вартим своїх зусиль. А от сірий світ за тими пустими очима топтатиме і нищитиме, не маючи навіть тої дрібки поваги до своїх жертв, щоб їх ненавидіти. Він їх навіть не помітить.

Траймон простягнув руку.

— Восьме Заклинання, — сказав він. — Віддай його мені.

Ринсвінд позадкував.

— Це — непослух, Ринсвінде. Я — твій керівник, зрештою. Мене, фактично, обрали верховним магом і головою усіх

1 ... 66 67 68 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Химерне сяйво», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Химерне сяйво"