Читати книгу - "Пірат"

241
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пірат" автора Гарольд Роббінс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 126
Перейти на сторінку:
проте, висловив упевненість, що вона може дати собі раду сама. Але тепер, коли він, Кеннеді, став Президентом, то, певна річ, буде триматися в рамках пристойності. Батько згодився купити їй квиток, але хотів, щоб вона спитала матір, чи немає у неї знайомих, у яких вона могла б зупинитися. Готелі у Вашингтоні, як усім відомо, стали кублами розпусти, які кишіли всілякими політиками з південних штатів і чорношкірими, а також іноземцями, які намагалися щось там у столиці проштовхнути. Зрештою виявилося, що всі їхні друзі — республіканці і що Джордані краще зупинитися в якомусь готелі, ніж хтось із них довідається, що один з їхньої сім'ї перемайнув на бік демократів.

Про все це Бейдр довідався під час першого танцю. Коли музика спинилася, Бейдр повів її, шукаючи вільного столика, де б їм можна було сісти і погомоніти. Знайшли вони його в невеличкій кімнатці, відокремленій від бального приміщення. Кругом снували кельнери, ошаліло намагаючись виконати замовлення, що надходили з усіх боків.

Бейдр розв'язав проблему швидко. Він спіймав погляд старшого кельнера, помахавши рукою, в якій був затиснутий десятидоларовий банкнот. За мить на їхньому столі з'явилася пляшка «Дон Периньйону».

— Це ж дуже дороге шампанське,— сказала Джордана. — Ви впевнені, що воно вам по кишені?

— Гадаю, що так,— ухильно відповів Бейдр. Він підняв свій келих. — За найвродливішу дівчину у Вашингтоні.

— Звідки ви знаєте? — засміялася вона. — Ви їх усіх не бачили.

— Я набачився їх достатньо.

Вона скуштувала вино.

— Яке чудове. Кажуть, що шампанські вина з Каліфорнії такі ж добрі, як і французькі, та вони не такі, як оце.

— Каліфорнійські шампанські вина непогані.

— Б'юсь об заклад, що ви ніколи не пили жодного з них,— закинула вона.

Він засміявся.

— Я навчався в Гарварді, а потім кілька років ще й у Стенфорді.

— А чим ви займаєтеся?

— Я бізнесмен.

Вона поглянула на нього з сумнівом.

— Ви здаєтеся замолодим для бізнесу.

— В наш час вік великої ваги не має,— відказав він. — Кеннеді — сорок три роки, і він — Президент.

— Вам немає сорока трьох,— кинула вона. — Скільки вам років?

— Я дорослий у достатній мірі,— сказав він, наповнюючи келихи. — Коли ви плануєте рушати додому?

— Завтра вранці.

— Не треба. Тепер, після того як я доклав стільки зусиль, щоб розшукати вас, ви не можете зникнути так швидко.

Вона засміялася.

— В понеділок мені треба бути на заняттях,— на її лиці з'явився спантеличений вираз. — Що ви маєте на увазі під «доклав стільки зусиль, щоб розшукати мене»?

— Сьогодні вдень я побачив вас на церемонії інаугурації. Ви так глибоко запали в мою пам'ять, що я вирішив почергово відвідувати всі бали до тих пір, аж доки знайду вас. Я був упевнений, що ви будете на одному з них.

— Чесно?

Він мовчки кивнув.

Вона опустила очі на свій келих.

— Я мушу повернутися.

— Але ж не завтра,— сказав він. — До того, як ви маєте повернутися, ще буде субота й неділя.

— Мені тут холодно. Я ще так не мерзла ніколи в житті. У мене немає одягу на таку погоду.

— Цю проблему ми можемо розв'язати. Сьогодні ж увечері ми можемо полетіти до Акапулько. Там тепло.

— А що, так пізно є рейс? — спитала вона.

— Рейси є завжди.

— Збожеволіти можна,— сказала вона, посміхаючись. — Окрім того, я не впевнена, що зможу вилетіти звідти до Сан-Франциско. Ви ж знаєте ці мексиканські авіалінії.

— Я гарантую,— сказав він твердо. — Що ви на це скажете?

Вона скептично глянула нього.

— Не знаю. Я не впевнена.

— В чому?

— Навіщо ви це робите? Ви мене навіть не знаєте.

— Це — один із способів пізнати вас краще.

Вона глянула йому в вічі.

— Що ви з цього отримаєте?

Він спокійно витримав її погляд.

— Задоволення спілкуватися з вами.

— Це — все? Нічого більше?

— Чи цього не достатньо? — засміявся він. — Я не сексуальний маніяк, якщо це те, про що ви думаєте. Вам абсолютно немає чого боятися.

— Але ж я навіть не знаю вашого імені.

— Це ми можемо поправити,— він витяг зі свого гаманця візитку і простягнув їй.

Вона розглянула її.

— Бейдр Аль Фей. «СБКРІ Інк., 70, Уолл-стрит, Нью-Йорк»,— прочитала вона вголос. — «СБКРІ» — що це означає?

— Це назва моєї фірми,— сказав він. — “Спілка близькосхідних компаньйонів по розбудові та інвестиціях”.

— Ви — не американець?

— Ні, а ви гадали, що я — американець?

— Я думала, що ви єврей,— сказала вона.

— Чому?

— Не знаю. Гадаю, що з вашої зовнішності.

— Багато людей роблять таку саму помилку,— сказав він благодушно. — Я — араб.

Вона помовчала, потім знову заглянула в візитку.

1 ... 66 67 68 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пірат», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пірат"