Читати книгу - "Пірат"

— Ні, я просто думала, от і все,— вона підвела на нього очі. — Я ніколи не робила нічого подібного.

— В житті усе завжди робиться в перший раз.

— Можна мені подумати і повідомити вас зранку?

— Звичайно, можете. Та шкода пропускати цілий сонячний день.

Вона знову завагалася.

— А ви це серйозно? За цим нічого не криється?

— Навіть тіні немає.

Вона піднесла келих до уст і спорожнила його.

— Моя кімната нагорі, в цьому готелі. Я підіймуся і зберу свої речі. За п'ятнадцять хвилин я буду готова.

— Добре,— сказав він, помахом руки вимагаючи розрахунок. — За цей час я встигну зателефонувати в справах і домовитися про авіарейс. Ми можемо забрати мої речі по дорозі до летовища.

Коли лімузин повільно пробирався до летовища, знову пішов сніг. Джабір мовчки сидів поруч з водієм, курячи сигарету.

— А ми не запізнимося на рейс? — спитала вона.

— Ні в якому разі,— відказав Бейдр.

— Як ви гадаєте, політ не затримається через погоду?

— Я літав у значно гіршу погоду.

Коли вони зайшли в аеропорт, зали були майже безлюдні. Джабір та водій несли за ними валізи.

— Я не бачу пасажирів,— сказала вона, коли вони підходили до виходу на посадку. — Ви впевнені, що літак там є?

— Літак там є,— посміхнувся він.

І тільки тоді, коли вони вже були на трапі, підіймаючись в «Лір Джет», вона усвідомила, що вони заходять у приватний літак. Вона затрималась на верхній сходинці і глянула на нього.

Він заспокійливо кивнув головою.

Стюард чекав на вході.

— Добрий вечір, пані. Добрий вечір, містере Аль Фей. — Він повернувся до Джордани. — З вашої ласки, дозвольте мені показати ваше місце.

Він підвів Джордану до зручного відкидного фотелю і взяв у неї пальто. Потім він перехилився і застебнув ремінь безпеки.

— Вам зручно, пані?

— Так, дякую.

— Дякую вам, пані,— сказав він і відійшов.

Бейдр сів поруч з нею і защепнув свій ремінь безпеки. За хвилину стюард повернувся з пляшкою «Дон Периньйону» і двома келихами. По кивку Бейдра він наповнив обидва келихи і знов пішов.

Бейдр підняв свій келих.

— Щиро вітаю вас на борту «Зорі Сходу».

— Ви не сказали мені, що ми летітимемо вашим літаком,— сказала вона.

— А ви мене не питали. Ви спитали лише, чи я впевнений, що буде рейс.

Вона відпила ковток шампанського.

— Смачне. Знаєте, дівчину можна спокусити такими речами.

— Я можу придумати й більші спокуси,— посміхнувся Бейдр.

Літак виїхав на злітну смугу. Вона мимоволі схопилася за його руку.

— При зльоті я завжди нервуюся.

Ніжно тримаючи її за руку, він посміхався.

— Немає потреби тривожитися. У мене на борту два дуже вмілі пілоти.

Крізь ілюмінатор вона подивилася на снігопад.

— Їм майже нічого не видно.

— А їм і не треба бачити,— сказав він. — Цю роботу виконує радар і бортові авіаприлади.

Реактивні двигуни запрацювали, і за хвилину вони вже були в повітрі. Коли літак злетів над снігом і хмарами, в усіяному зірками небі, вона повернула голову і побачила, що її рука все ще лежить у його руці. Вона підвела на нього очі.

— Ви — дивна людина,— сказала вона тихо. — Ви робите так часто?

— Ні,— відповів він. — Для мене це теж уперше.

Вона ще раз мовчки сьорбнула шампанського.

— Чому я? — спитала вона.

У нього були очі такої сині, як нічне небо.

— Здається, я закохався у вас тієї самої миті, коли вас побачив.

Знову підійшов стюард, наповнив їхні келихи і зник. Вона смакувала вино і раптом засміялася. Він подивився на неї здивовано.

— Мені привиділася чудернацька картина,— сказала вона.

— Розкажіть яка.

— У всіх кінофільмах, що я бачила, з пустелі виїжджає шейх, кидає дівчину на свого білого огиря і мчиться галопом у ніч. Чи не робите ви зараз щось подібне?

— Сподіваюся, що так,— посміхнувся він. — Розумієте, я хочу з вами одружитися.

Їм випало жити разом три роки, до того як вони побралися. І це сталося лише після народження їхнього першого сина Мухаммеда.

Протягом трьох літ вони були нерозлучні. Хоч у який закуток світу він мандрував, вона їхала з ним. Окрім тих випадків, коли він повертався на Близький Схід. Туди вона не бажала.

— Доки не поберемося — ні,— повторювала вона. — Я не хочу, щоб на мене там дивилися, як на наложницю.

— Ми можемо побратися,— говорив він. — За мусульманським законом мені дозволяється мати чотирьох дружин.

— Чудово,— сказала вона саркастично. — Одружуйся ще з трьома арабськими дівчатами.

— Справа не в