Читати книгу - "Гумор та сатира"

Чорно навкруги від дум.

Бо як друзів пригадає,

Весь тремтить, і так страждає!

І у скронях щось: — Бом! Бом!

Пізно! Пізно пить боржом!

«Ряд так званих експертів з п’ятої колони заявляють, що в Україні є фашизм. Це, безумовно, неправда, яку поширюють представники нижчої раси. І ми, члени Братства українців-арійців, будемо рішуче притягати такі елементи до суворої відповідальності».

З соціальних мереж.

Ми крокуєм чітко, грізно,

Кожен прапора трима!

Ворог каже: є фашизм.

Ні! Фашизму в нас нема!

І щоб ворог клятий, клятий

Взяв назад свої слова,

Ми йдемо фашизм шукати —

Ліва! Права! Раз і два!

В ногу! Пісню! Час буремний,

Героїчний, славний час!

Ох, до чого ж це приємно,

Що лякаються всі нас!

— Стій, студенте! Стій, юначе!

Той упав, лежить в багні.

— Ти фашизму тут не бачив?

Тихо мукає: ні, ні…

Йде Хрещатиком туристка.

— Гей, німкине, пострівай!

Ти десь бачила фашистів?

— Вас? Фашизмус? Найн, найн, найн!

Далі йдем, співаєм хором,

Течемо, немов ріка.

Руку вгору! Руку вгору!

Це зарядка в нас така.

Раптом дядя, скаче радо,

Бо Майдану ветеран.

— Знаєш, дядю, брешуть гади

Про фашизм і про Майдан.

Заридав, аж до ікоти,

Весь зайшовся до соплів,

Парив щось про Гейне, Гете

І про інших москалів.

Задовбав довгоязикий,

Все верзе не до пуття!

Хоч і свій, а дали в пику,

Ну, і кинули в сміття.

День волали ми до хрипу:

— Де фашизм?! Мовчить юрма.

Запалили смолоскипи,

Знов шукаємо — нема!

Журналісти кажуть: чисто,

Хоч всю землю перерий!

А в нас чесних журналістів —

Як бл. дей на Окружній!

Тут наш фюрер, тобто, гетьман,

Каже, старший побратим:

— Десь в селі, хтось крикнув «геть» нам,

І ще плюнув перед тим.

І сказала там бабуся:

— Дочекались ми біди.

І в такім ворожім дусі

Заскрипіли два діди.

— Ось, де кляті супостати

Заховалися від нас!

Взяли зброю ми і лати,

Взяли памперсів запас.

Бо бабуся з виду тиха,

А шмальне — так до кишок!

Це завдасть здоров’ю лихо.

А нам, вибачте, за що?

Тільки розвідка доклала —

Супостатів не мільйон,

Переможемо зухвалих,

Як пошлемо батальйон.

Гей, тримайтесь, старі клячі!

Ви державі — як більмо.

Хто там ще фашизм побачив?

Ми уже до вас йдемо!

«Рік, що минув, був нелегким. Але, безумовно, Україна стала ближче до Європи, і європейського в ній стало більше…»

З дипломатичного листування.

Мы не сделали скандала —

Нам вождя недоставало.

Настоящих буйных мало —

Вот и нету вожаков.

В. Высоцкий «Канатчикова дача».

1.

День учора був шикарний —

З’їли меду від бджоли,

Потім в нашій психлікарні

Файні збори провели.

Вибрать спікером маньяка

Колектив наш забажав,

Він вважав себе Бараком

І Обамою вважав.

Тему зборів гороскопи

Підказали уві сні:

«Чи ввійшла вже до Європи

Україна? Чи ще ні?».

Не могли ніяк почати —

Вірш читав один Поет.

Майже все було без мату,

Але довгим був сонет.

Ми годину мали клопіт,

Чарував немов удав,

І, що сумно, він «Європу»

Так негарно римував!

Та нарешті вийшов Льоня,

Той, що вбраний у жабо.

(Він почав з «Наполеона»,

А тепер — в РНБО).

2.

— Треба випить! Бо річниця,

Як в Європі ми! — Сльоза

Потекла в нього по пиці.

Випить всі були ми «за».

Льоня визнав, що картини

Страхітливі перед ним,

Як пригадує злочинний

Януковича режим.

— Де Європа?! Дика ера!

Найтемніша з усіх ер!

Двійка з мови у прем’єра,

Масло жер пенсіонер!

А рахунок прийде зранку

Комунальної платні,

Б’є від сміху лихоманка,

Бо всі цифри там