Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Легенди нескореної зими 📚 - Українською

Читати книгу - "Легенди нескореної зими"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Легенди нескореної зими" автора Сергій Ухачевський. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 66 67 68 ... 82
Перейти на сторінку:
стримували перехресним вогнем наступ майданівців, які вже підійшли до напіврозібраної першої барикади біля виходу з метро Хрещатик.

Ці події взагалі викреслили з історії того ранку. Так, наче цього й не було.

Лєгітімний

Віктор Федорович сьогодні приймав своїх соратників на дачі у власному пафосному кабінеті. Азаров, сполоханий і трохи підшофе, ввірвався до кімнати одразу після того, як звідти вийшов спітнілий і переляканий генпрокурор Пшонка. Зіткнувшись у дверях, вони навіть не привіталися. За останній місяць Янукович капітально здав, постарів, під очима з’явилися темні мішки, лице спухло від недосипання, пияцтва та переживань, шкіра посіріла. Влада втікала з його рук, система, збудована за останній рік, розвалювалася, переставала працювати. У доважок, на нього тиснули з усіх сторін зі своїми інтересами — політики, «апазіція», «сім’я», Путін, Меркель, «Абама» і так далі. Ця увага для нього була зайвою, він не любив шуму, а тут, із цим Майданом… Утім, що здивувало Азарова, Янукович зараз був напрочуд спокійним і зосередженим, вчорашній істеричний настрій, коли він бігав по кабінету і верещав, що всіх порве, минув. Він опанував себе.

І зараз глянувши з-під окулярів на Яновича, запитав у своїй розв’язній панібратській манері:

— Шо с тобой, Коля? Куда спешишь?

— Так там это, Виктор Федорович, — розгублено спромігся на репліку прем’єр, — стревяви…

— Коля, блядь, я эту фразу помню еще с фильма «Белоє солнце пустині». Ну, постреляли. И шо?

— Так это ж победа майдана! Все! — намагався бути стриманим екс-прем’єр, хоча йому це вдавалось погано. — Скоро за нас возьмутся! А как Ювьку выпустят, вы сами понимаете, шо с нами будет!

Янукович важко зітхнув і подивився у порожні риб’ячі очі візитера. Він не любив Азарова, але весь цей час був змушений його терпіти, вважаючи професіоналом високого рівня на посаді прем’єра, і цінуючи як людину, що приносила непогані бабки для «сім’ї». Та після відставки Азаров займався розбудовою партії і його діяльний характер не вдовольнявся цим. Тому останніх два тижні він був трішки не в адекваті, бухав, заливаючи алкоголем горе відставки, і через це зробився по-особливому недорікуватим, а звук «л», котрий він раніше вимовляв, як «уи», тепер у нього став звучати твердим «в». Це Януковичу чомусь дуже не подобалось і навіть відштовхувало від колишнього прем’єра. На його думку (тут він цілком приймав сторону Майдана), Азаров почав нагадувати йому неповноцінного дурника. Точніше — дебіла.

— Янич, усім давно насрать на Юльку, — вирішив зверхньо пояснити «дурнику» своє бачення політичної ситуації в країні. — Вона нє у дєл. Дєвочка свойо падеде на большой політічєской арєнє ісполніла неудачно. Тепер її — в утіль. Забудь про неї. Настав час больших бздунов. І еті бздуни вже запросили переговори зі мною. Расклад такий: я до актября, до виборов, астаюсь при власті. А за цей час ми все повернемо у зад.

— Но мивиция вся разбежалась, нас уже никто не охраняет…

— Коля, нас охороняет закон. У тебе вообще, вон, охорона, как у меня. И мы с тобой договаривались про то, шо ты займешься партией, так сказать, партийною розбудовою. После всей хуйни с этим майданом, сам понимаешь, нам надо как-то выбираться из говна, устраивать показовые порки: Ефремова, Царева, Колисниченка, Аньки Герман, да кого захочешь… Нам нужна обновленная партия…

— Собственно, в Харькове… там собирается съезд… Хочу на нем выступить.

— Вот, правильно… Как раз будет что этим пиздюкам из оппозиции протыставыть. Они ж понимают, съезд в таком регионе может принять разные решения… Например про федеризали… зацыю, блядь, ну, ты понял.

— Это чревато… Они завоют об раскове страны…

— Хуйня все, — відмахнувся, — Ця блядська апазіція ні на шо не спасобна, шоб ти панімав. Они побрыюкатся, повысят тарифы, доллар прыгнет до десяти гривен… Какой народ это вынесет? Потом они пересрутся между собой, как обычно… А нам того и надо. И тут мы — на белом коне… Все… И за полгода наведем порядок.

— То есть, нас сейчас окончатевьно ждет смена правитевьства, смена Кабмина, прокурора, сивовиков… — зрозумів Азаров, пригадавши, у якому стані вилетів з кабінету Пшонка. — Моих вюдей тоже из Кабмина убирают?

— Но ты учти, Коля, у нас большинство в Раде, и мы такую спикериаду им устроим с премьериадой, шо этот вонючий Майдан им самим яйца открутит, єслі до того часу сам останется з яйцями… — спробував підбадьорити Азарова і віджартуватися. — А зачем импотьонтам яйца, кстате? Ха-ха-ха. Коля, это временное отступление, шоб ты, блядь, понимал. А если учесть, что ты уже не премьер… Об ком тебе переживать?

Азаров хвильку помовчав, сумно покивуючи головою. Він став схожий на ображену дитину, в котрої забирають улюблену цяцьку. Зрозуміло, що за схемою «порки», його і частину команди теж зроблять цапами-відбувайлами, порушать кримінальні справи, а може, й запакують у санаторії нуль зірок — все включено: баланда, чифірь, «Прима» без фільтра. Хоча Янукович ніколи не здавав своїх… обставини змінюються… І люди змінюються…

— Насчет бовьшинства… — знехотя протягнув Янович, — это вы зря, Виктор Федорович. Эти пидары, как крысы, уже успешно бегут с нашего корабвя… Товько у нас быв договор… Я возвращаюсь…

«Возвращение мумии», — реготнув про себе Яник, а вголос сказав:

— Да пошли они нахуй! Как бегут, так и прибегут. У нас есть чем держать их, Яныч не переживай… И с оппозицией договоримся. Никому не нужны эти ебучие потрясения. Это ж богатые люди, с деньгами, а деньги, как известно, любят покой и стабильность. Им самим этот Майдан — как хуй стоячий поперек горла. Да мы сами Юльку выпустим! Представляешь, шо она там им устроит, какие финтиля, эта траяновская кобыла[132]?! Га-га-га! Не бзди, Яныч, прорвемся…

Янукович, не встаючи з крісла, дістав із буфета пляшку коньяку зі своїм портретом, дві склянки. Глухо пукнув корок, у склянки весело полилась густо-коричнева рідина. По кабінету розлився тонкий аромат дорогого напою.

— Давай лучше выпьем, Яныч, как русские люди, — запропонував президент. — А что, блядь, может успокоить боль русского человека? Только хорошее бухло с хорошим другом.

Вони смачно смикнули по півсклянки коньяку і не скривились.

— Знаешь, — продовжив Янукович, налаштувавшись на філософський лад, — смотрел седня по ящику, шо творилось на Майдане… Пацанов жалко, которые вот из-за этих пидоров погибали. А мусоров, какие должны были нас защищать, — вообще не жалко. Шо это за вояки, блядь, шо не смогли разогнать пару сотен гуцулов? Не, ну, западэнцев мне тоже не жалко, как бы… э-э-э… Этих яйцеметателей, блядь…

Азаров, думаючи про своє, враз перебив

1 ... 66 67 68 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди нескореної зими», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легенди нескореної зими"