Читати книгу - "Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т."

Особливостями нового формулювання цього обмеження в статті 291 Кодексу є:

— уточнення моменту фіксації наявності податкового боргу — на момент подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку;

— відсутність прив’язки податкового боргу до конкретного податкового періоду, що унеможливлює перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності осіб, які мають податковий борг за періоди, що передують попередньому;

— використання чітко визначеного Податковим кодексом України терміна «податковий борг», під яким розуміється сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (підпункт 14.1.175);

— врахування можливості форс-мажорних обставин, які спричинили безнадійний податковий борг (у розумінні пункту 101.2. статті 101 цього Кодексу).

291.6. Обмеження щодо операцій з оплатою в негрошовий формі існувало з моменту запровадження спрощеної системи оподаткування в Україні (частина шоста статті 1 Указу Президента України № 727/98 від 3 липня 1998 р.), але до 01.01.2012 р. воно застосовувалося виключно для юридичних осіб. З введенням у дію глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України обмеження за формою здійснення розрахунків поширюється на всі чотири групи платників єдиного податку, тобто для фізичних осіб — суб’єктів спрощеної системи оподаткування воно є принципово новою вимогою. Основним призначенням цього регуляторного інструменту є стримування поширення бартерних операцій за участі суб’єктів малого бізнесу.

Слід зазначити, що отримання платником єдиного податку зустрічної поставки в рамках бартерної операції, розпочатої до переходу на спрощену систему оподаткування, не є порушенням пункту 291.6 ст. 291 ПКУ, оскільки момент відвантаження власної продукції приходиться на період роботи цього суб’єкта господарювання на загальній системі оподаткування.

291.7. Наведений у цьому пункті перелік побутових послуг населенню суттєво відрізняється від аналогічного переліку, що використовується для цілей визначення платників збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

По-перше, перелік побутових послуг населенню для цілей спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності врегульований безпосередньо Податковим кодексом України, тобто є нормою прямої дії. Натомість аналогічний перелік, який використовується для цілей патентування, у тексті Кодексу не наведений, а визначений Кабінетом Міністрів України[380].

По-друге, перелік побутових послуг населенню для цілей спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності за кількістю конкретних видів послуг (40 позицій) більш ніж в 2 рази перевищує аналогічний перелік для цілей патентування (19 позицій). Порівняльний аналіз побутових послуг за цими двома переліками наведений у табл. 291.4.5.

Таблиця 291.4.5

Види побутових послуг населенню для цілей спрощеної системи оподаткування та для цілей патентування

Вид побутових послуг Код виду послуг згідно з галузевим класифікатором ГК 201-01-2001[381] Для цілей спрощеної системи оподаткування Для цілей збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності 1 2 3 4 виготовлення взуття за індивідуальним замовленням 01.010.01–01.010.14 + - послуги з ремонту взуття 01.011.01–01.011.44 + - виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням 01.020.01–01.020.15 + - виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням 01.021.01–01.021.05 + - виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням 01.022.01–01.022.07 + - виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням 01.023.01–01.023.04 +