Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Беру свої слова назад 📚 - Українською

Читати книгу - "Беру свої слова назад"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Беру свої слова назад" автора Віктор Суворов. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 156
Перейти на сторінку:
і його заступник Крол, начальник мінського окружного санскладу Белявський, начальник окружної військветлабораторіі Овчініков, командир дивізіону артполку Сбіраннік.

Тимошенко. Мехліс. Пономаренко. 6. 7. 41 р.»

Товариш Сталін в той же день затвердив рішення народного комісара державного контролю, народного комісара оборони та першого секретаря ЦК КП (б) Білорусії. Ось сталінська відповідь:

«Тимошенко, Мехлісу, Пономаренко.

Державний Комітет Оборони схвалює ваші заходи щодо арешту Климовських, Оборіна, Таюрського та інших і вітає ці заходи як один з вірних способів оздоровлення фронту.

No 7387

6 липня 41 р. Й. Сталін».

4 -

В телеграмах не йде мова про Павлова, оскільки командувач Західного фронту Герой Радянського Союзу генерал армії Павлов Дмитро Григорович був арештований раніше - 4 липня 1941 року. Його розстріляли 22 липня. Разом з ним були розстріляні: начальник штабу Західного фронту генерал-майор В.Є. Климовських, начальник артилерії Західного фронту генерал-лейтенант артилерії Н.А. Клич, начальник зв'язку Західного фронту генерал-майор військ зв'язку А.Т. Григор'єв, командувач 4-ї армії Західного фронту генерал-майор А.А. Коробков, командир 14-го механізованого корпусу генерал-майор С.І. Оборін та інші.

Командувач ВПС Західного фронту генерал-майор авіації І.І. Копець застрелився, тому під сталінську сокиру пішов його заступник генерал-майор авіації А.І. Таюрський.

З усіх перерахованих у телеграмі Мехліса живим залишився лише командир замкнутої у Брестській фортеці 42-ї стрілецької дивізії генерал-майор Лазаренко І.С. Він був засуджений до розстрілу, але вирок пом'якшили. Добре у Сталіна й Жукова було влаштовано: за бездіяльність - розстріл, за будь-які дії - теж. 22 червня 1941 року о 0 годин 30 хвилин у війська була відправлена Директива No 1. Її підписали Тимошенко й Жуков. Директива категорично вимагала: «Жодних інших заходів без особливого розпорядження не проводити». Павлов, Климовських, Таюрський, Копець, Коробков, Лазаренко та всі інші наказ Тимошенка й Жукова виконали. І ось за це - їм трибунал і розстрільна стаття. Не тим розстріл, хто злочинні директиви слав, а тим, хто їх виконував. І над ними комуністичні історики глумляться-збиткуються: бач, недоумки, до чого дійшли! Наказ Москви виконували! А треба було не виконувати! А треба було наказам не підкорятися!

Армія без дисципліни - озброєний натовп. Наказ начальника - закон для підлеглого. Наказ має бути виконаний беззастережно, точно і в термін. Армія повинна діяти як налагоджений комп'ютер - натиснув на кнопочку й отримав бажаний результат. Але дисципліна накладає на вищих командирів виняткову відповідальність: дурних наказів не віддавай, тисни тільки на ті кнопки, на які потрібно тиснути в даний момент. Але ось вам ситуація: Жуков віддав безглузді накази, підлеглі, як вимагає статут, їх виконали, і тепер їх за це оголосили кретинами і злочинцями. Геніальний Жуков натиснув не на ті кнопки, комп'ютер від такої команди вибухнув і згорів, і нам пояснюють: безглуздий комп'ютер попався, а оператор генієм був.

Розжалуваному генералу Лазаренку, який після вироку просидів два місяці в розстрільному підвалі, пощастило. Розстріл йому замінили на 25 років тюремного ув'язнення. В 1942 році він був направлений на фронт рядовим. У 1943 році відновлений у званні полковника, в 1944 - у званні генерал-майора. Бездоганно командував 369-ю стрілецькою дивізією. В тому ж 1944 році загинув у бою.

Багато командирів Західного фронту влітку 1941 року уникли розстрілу тому, що встигли загинути до арешту. Серед них:

– полковник М.А. Попсуй-Шапко, командир замкнутої у Брестській фортеці 6-ї стрілецької дивізії;

– генерал-майор танкових військ В.П. Пуганов, командир розгромленої в Бресті 22-ї танкової дивізії;

– генерал-майор М.І. Пузирьов, комендант 62-го Брестського укріпленого району.

І все ж сталінської логіки без певного розумового зусилля нам не зрозуміти. Список «винуватців» розгрому Західного фронту на перший погляд неможливо пояснити. Як у цей список потрапив командир 9-ї змішаної авіаційної дивізії 10-ї армії Герой Радянського Союзу генерал-майор авіації А.С. Черних? Хіба він сам вибирав місце для аеродромів? Хіба за своїм хотінням він їх будував у прикордонній смузі в зоні артилерійського вогню німецьких батарей? Хіба за своєю волею він тримав по сотні літаків на кожному аеродромі? Хіба він віддавав накази німецьких літаків не збивати, а примушувати їх до посадки помахуванням крилець?

А як у цей список потрапили начальники Військторгу, санітарного складу та ветеринарної лабораторії?

І як у нього не потрапили командир 28-го стрілецького корпусу, начальник штабу 4-ї армії і командувач 3-ї армії?

28-й стрілецький корпус перебував у Бресті. Командир цього корпусу генерал-майор Попов В.С. був старшим військовим начальником у Бресті та начальником гарнізону. Місто було покинуте через 3 години після початку війни. За це все вищі командири - під розстріл. Наступний такий же командир корпусу Оборін - теж під розстріл. Нижчий генерал Лазаренко отримав розстріл, замінений на 25 років тюрзаку. А генерал-майору Попову - підвищення. У вересні 1941 року він був призначений заступником командувача 50-ю армією. Ще через п'ять місяців він стає командувачем новосформованої 10-ї армією. Війська під командуванням Попова брали участь у багатьох стратегічних операціях від Московської до Берлінської. Особливо відзначилися при визволенні Бреста в 1944 році. В.С. Попов завершив війну генерал-полковником, Героєм Радянського Союзу, командувачем 70-ї армії.

Зовсім незрозуміла доля полковника Л.М. Сандалова. Він був начальником штабу 4-ї армії. Всі вищеописані неподобства на брестському напрямку планував саме він. Сам він визнає, що плани прикриття кордону мали невелику ваду - були нереальними, а план виходу за тривогою 22-ї танкової дивізії з Бреста - нерозумним. Так от командувачу 4-ї армії - кулю в потилицю, а начальнику штабу - неймовірне підвищення. В жалюгідні залишки розбитої 4-ї армії влили свіжі дивізії та корпуси, якими командували генерали, а командувачем армії 8 липня 1941 року поставили полковника Сандалова. Через два тижні - нове підвищення: полковник Сандалов був призначений начальником штабу Центрального фронту. Війну він завершив генерал-полковником, начальником штабу 4-го Українського фронту.

1 ... 67 68 69 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беру свої слова назад», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Беру свої слова назад"