Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Майдан. (Р)Еволюція духу 📚 - Українською

Читати книгу - "Майдан. (Р)Еволюція духу"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Майдан. (Р)Еволюція духу" автора Антон Дмитрович Мухарський. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 67 68 69 ... 101
Перейти на сторінку:

3 лютого 2014 р.

На запитання «А який план далі?», хотів би натякнути на один суб’єктивний фактор. Швидше на таке собі спостереження за менталітетом та антропологією. Іноді я думаю, що те, що у нас немає геть ніякого конкретного, прописаного по пунктах плану — це наша переможна зброя.

Ось постійно кажуть, план Путіна-Хуютіна або план Мед­вед­чука-Клюєва і таке інше. І шо? Всі ці плани накриваються глухим мідним тазом, натикаючись на одну невраховану цими хитровиєбаними планерами річ під назвою «людський фактор». Так, саме він розруйнував всі складні багатоходові комбінаціі.

Бо як відбувається насправді? Якийсь дядя Вася отримав кийком по голові, через те, що забув ключі вдома або провтикав ос­танню маршрутку, обурився, взяв шмат бруківки і жбурнув у мусора, який промазав з рушниці по мітингувальнику і потрапив у спину свому ж упирю. І понеслось. Спалили к-ка вулиць і маленький автопарк. Я, звісно, спрощую, але про план тут вже не йдеться. Бо розіграли вже геть зовсім інший сценарій. На який ніхто і не розраховував. Бо пострадянський менталітет — така дивна штука, що коли лампочку вп’ятьох вкручують, де, як відомо, один тримається за неї, а четверо крутять табуретку, то краще вже не мати ніяких конкретних планів, ніж такий. І з цими ввідними можна перемогти будь-який злочинний режим. (Згадаєте ще згодом мої слова).

В цьому є запорука успіху. Бо коли є план — про нього можна дізнатись і підготувати проти западло. Або, з іншого боку, хтось щось провтикає, запізниться на потяг, забуде вимкнути вчасно світло, забухає, проспить або загубить той папірець, де розписаний план. Знаю я, як ті плани у нас виконуються. А коли його немає, то це — настільки переможно і непередбачувано, нібито революцією керує сам шестирукий Бог Революції, що в кожній руці має по шаблі і ще на шиї ожерельє з черепів висить.


22 лютого 2014 р.

Українці вихаркнули з себе совок. Саме зараз. Боляче. З кров’ю. Але це зроблено.


2 березня 2014 р.

Ми зараз переживаємо великий історичний момент, коли фактично нашими руками буде повністю зламаний одночасно і ментальний совок, і залишки російської імперії. Турбує ціна питання. Але подія дійсно історична і глобальна. Наше завдання — зрозуміти, що ми знаходимося саме в епіцентрі історичного циклону і поводити себе зважено і без паніки. Вир суворих подій і людських вчинків знесе все це лайно на своєму шляху. Кожен внесе зараз свою лепту.


7 березня 2014 р.

Мы должны понять и осознать, что на наших глазах произошло одно из самых массовых убийств мирных людей в Европе, за последние полстолетия.


Для того, чтобы сбросить дегенеративного урку-клептомана — это колоссальные жертвы. Перед своим лихорадочным и пошлейшим побегом из страны, эта падаль умудрилась потянуть за собой горы трупов. Счет смертей исчисляется на сотни. Только официально — это сотня. Пока. Но сколько трупов было вывезено и сожжено ментами? Сколько раненых сгорело во время штурма Дома профсоюзов? Сколько было забито насмерть палками беркута и титушек? Сколько пропало без вести после боев, сколько было похищено за время противостояния, сколько еще не нашли? Не будем себе лгать — они давно мертвы. Скольких убили переодетые мусора и титушки, которым выдали огнестрел и разрешили убивать? Это сотни людей.

Погибли лучшие люди страны, самые отчаянные и бесстраш­ные, которые не побоялись выйти за нашу и вашу свободу, под пули снайперов, под кинжальный огонь из автоматов спецподразделений, беркута и ментов, под БТРы и боевые гранаты. Тысячи раненых лежат по больницам и каждый день кто-нибудь умирает. Раны несовместимы с жизнью.

Меня интересует один вопрос. Осознает ли общество, что ты­сячи людей получили посттравматический синдром, и это будет проявляться — чем дальше, тем более явно. У каждого участника событий кто-нибудь из друзей, родственников, знакомых — погиб, ранен, контужен. Многие видели это вживую, были под пулями на передовой. Многие попадали в передряги, которые явно не стабилизируют психику. Когда у тебя на глазах убивают людей, мало кто к этому бывает готов. К такому не всегда готовы даже профессиональные военные, у которых бодро едет крыша, не то что мирные граждане. Меня самого не покидает мысль, что я чудом жив, чудом живы мои близкие и друзья. Хотя есть раненые. В голове время от времени возникает мираж того, что наша группа из трех человек отошла на несколько метров с того места, где через минуту убили двух людей. Сатанинская рулетка сработала таким образом. В общем, никто к этому не готов, сколько не выделывайся и не показывай свой железный характер.

Снимая возле сгоревших автобусов на Институтской фильм про протестное искусство на Майдане и про все события, я и коллеги из нашей группы наблюдали крепкого парня, который в одной абсолютно белой футболке, несмотря на холод, залез на простреленный автобус, лег на крышу спиной, спустился, измазал лицо и футболку сажей и пошел дальше по местам боев. Он пережил и видел ад. Видел смерти. Именно там очень многих убили. Ни к какому психологу идти он не собирается. Просто не хочет и не верит, что поможет. Таких людей сотни, если не тысячи. Я их наблюдаю. Почитайте не поленитесь, что такое посттравматический синдром, как он развивается и каковы его последствия.

Также есть очень большая группа людей, которая понюхала пороху, участвовала в боях, многие имеют ранения, и они реально воевали. Воевали у себя дома, в своем городе, с превосходящим по силе вооруженным противником, чувствующим свою силу и безнаказанность. Воевали подручными средствами, но смело и как следует. Они почувствовали этот гигантский выброс адреналина, заменить который в мирное время будет нелегко. И они разочарованы тем, что сейчас происходит. Когда эти плеши в временном правительстве ведут себя, как предатели интересов страны. А ребята, понюхавшее пороху, уже очень непростые люди. И так это все не

1 ... 67 68 69 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Майдан. (Р)Еволюція духу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Майдан. (Р)Еволюція духу"