Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

– Хочеш, щоб явився Дейк з'ясовувати, як я тут і чому не з'являюся?

– То він знає?

– Звісно.

– Його слова про хибні свідчення були про це?

Дрон демонстративно смикнув ланцюгами, не відповівши.

– Гаразд, – наважилася я. – Можу випустити тебе раніше за термін, якщо пообіцяєш розповісти, що все це означає.

Чесно зізнатися, мені й самій уже хотілося відчути його вмілі руки. Що це я тут працюватиму кілька годин, а він лише отримуватиме задоволення?!

А потім, за словами Лорі, він йшов щоночі повного місяця. Навряд чи Дрон тут виключно заради мене, швидше за все це справді вимога Вожака. І, напевно, хтось стежить за виконанням. Отже, маю ще дві ночі попереду. Але сьогодні, зараз, мені дуже хотілося порушити всі заборони разом із ним!

– Розповім, – пообіцяв Адран. – Тільки у зручнішій обстановці.

Ще трохи повагавшись і побоявшись, чи не зроблю гірше сама собі, я все ж таки повернулася до механізму. Ніколи і нічого мені не хотілося так, як цього мерзотника прямо зараз!

Відчула легку судому всередині живота від передчуття, і Дрон одразу втягнув носом повітря, смикнувшись.

Повільно піднялася, не змогла відмовити собі в задоволенні знову протиснутись між Дроном та стіною. Зупинилася перед ним, і Дрон різко притис мене до неї всім своїм наелектризованим тілом.

– Не влучаєш? – хмикнула я.

– Аліс! – рикнув він. Я підняла одну ніжку, відвівши коліно до стіни.

Не стримавшись, Адран почав різкі спроби увійти, але він був вищим і знаходився не в найзручнішій позі.

– Проси, – не втрималася я.