Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

«Добре діло спасає душу й тіло»

      Дуже турбувала Степанію доля тієї єдиної відомої їй пари, якій потрібна  допомога. Зої та Романа. Тому вона включила комп'ютер, поклала руку на мишку і почала гіпнотизувати свою заготовку для «Програми Кохання»

-І що ж далі? – хоч би зачіпку якусь, зрозуміти з чого почати, а там би вона вже розібралася… - Лукеріє, - покликала, - а як Плетухи вирішували кому допомагати в першу чергу, де брали… «завдання»?

-Так цеє... саме приходило. Бувало, зненацька застане, як осяяння. Явдошко Іллівна завжди носила голку і ганчірочку при собі, - розповідала охоронниця.

-Це типу, сіла на пеньок і давай вишивати? – вразилася Стьопка.

-Бувало…

-Хм... А бабуся була знайома з ними з усіма? З тими, кого зводила?

-Що ти! Найчастіше творила здалеку: не знамо про кого, про що! На чуйці!

-Але, як? - захникала Стьопка, - хоч натякни, з чого мені починати?

-Не знаю, я, господине! - зітхнула Лукерія, - видно, доведеться Письмовник підкликати раніш терміну...

-Який ще Письмовник? – стрепенулась Свирянка.

-Книжку не забула? На який зарік давала?

-Ту, курну? Пам'ятаю звісно! Вона мене ще вколола.

-Слухай, господине. Буду баяти, хоч і забороняється... - глибоко зітхнула Лукерія і почала: - Після вступу в силушку, Свирянка отримує Пам'ятний Письмовник з завітами прабаб, які ті заповіли молодим наступницям. Це та книжка і є…

-То чого ж ти мені тільки тепер про це говориш? — Степаня з обурення навіть з місця схопилася.

-Бо не можна! Не термін! - заперечила Лукерія, - а якщо ти перевірку не витримаєш?

-Яку перевірку?

-Окстися, господине! Женихівську!

-Не зрозуміла?

-Якщо не дотерпиш до терміну... згріхуєш... - пояснила охоронниця, - силушка того, тю-тю!

Степаня залилася фарбою і закрила обличчя руками, згадавши, як учора гріхувати довелося.

-Лукеріє, а... - «Гадство, як запитати, щоб не здогадалася?» - а з нареченими зовсім нічого не можна… е-е-е… поцілуватися там, пообійматися?

-Не можна пускати меч у піхви, а інше дозволяється. А то як, не дати нареченому за персі потриматися, чи за ягідки? - на повному серйозі промовила Лукерія, а Стьопка аж рота роззявила.

-Га? Що за персі та ягідки?

-От, недолуга! Грудки, та дупа!

-Лукеріє! - захихотіла Стьопка.

-Що таке? А як зрозуміти, чи придатний попався?

-Хто?

-Тьху на тебе! Наречений! А коли він статний, добрий, сердешний весь такий, а в опочивальні колупай?

-Що колупай? - офігела Стьопка.

-Та млявий, не розторопний! Потрібен такий?

-Н-е знаю...

-Не потрібен! Свирянці дужий мужик потрібний! Чи ні?

-Н-напевно...

-Точно! Надлишки сили куди дівати?

-К-куди?

-На обранця виливати! А якщо він не витримає, то такий і не потрібен!

-Здається, я втратила суть розмови, - заморгала Степанія.

-Я до того, що прелюд всякий, дуже потрібний! Перевірка сили чоловіка. Бо як зрозуміти, чи поєднуєтеся гарячістю?

-А якщо в процесі цієї перевірки дах поїде?

-Що? Не зрозуміла про дах? – тут уже Лукерія очманіла від незрозумілого їй жаргонізму.

-Ну, адже можна так запровірятися, що не помітиш, як меч у піхви... застрибне, - пояснила Стьопка, показавши жест, як палець входить у відкритий кулачок.

-А! Так це  і є перевірка. Потрібно стриматися. Стерпіти!

-Ох, Лукеріє, - похитала головою Стьопка, - я звичайно, постараюся…

-Тримайся, господине. Чоловіки гарні попалися, розумію тебе.

-Ще запитати хотіла. Адже не пристойно з усіма ними… це… ну…

-Обтискатися? – підказала Лукерія.

-Нехай буде «обтискатися».

-Так ти ж не блудниця. На чуже не зараєшся. Наречені як є – всі твої. Випробовуй!

-Не зручно, якось...

-Ой, не базікай, господине! Ти діва не мілка, а сама Свирянка! Задача твоя - нареченого підібрати найкращого. Іншого шляху нема. Випробовуй, та не турбуйся про пристойність. Після весілля інше життя почнеться. А якщо не того в подружжя вибереш - до кінця віку ридати, волосся драти на собі станеш! – видала цілу тираду охоронниця.

            Стьопка аж перейнялася. Треба ж таке, як Лукерія запросто виправдала тимчасову полігамію. Задумалася над її словами, а потім головою струснула, думки відганяючи.