Читати книгу - "Блогерка для бандита, Джулія Рейвен"

Сильні руки блукали по тілу, його язик на повну господарював у моєму роті. Я задихалася від напливу емоцій, плавилася від сміливих дотиків, і розуміла, що не можу зупинитися. Не хочу зупинятися.

Це було якесь безумство. І напевне наш поцілунок переріс у щось більше, якби Діма різко не відсторонився.

— Вже не так страшно? — вкрадливо протягнув він, важко дихаючи.

— Нестрашно, — хрипким голосом погодилася я, намагаючись перевести подих. — Але я ж не те мала на увазі... — мій здоровий глузд вирішив нагадати про себе, поки я киселем розтікалася від поцілунку. — Що буде далі?

— Злато, — Діма акуратно заправив мені вибите пасмо волосся, — шляху назад немає. Тобі доведеться змиритися і не шукати пригод на свою дупу. Зі свого боку я обіцяю, що захищатиму вас. Тебе, Єгорку, Міру… і навіть Олену…

Я недовірливо гмикнула. Звичайно. А якщо раптом знову його перемкне? Хтозна, що його розлютить наступного разу.

— А мене боятися не треба, — повільно проговорив Діма, ніби прочитав мої думки. — Просто вір мені.

Він підвівся на ноги та швидко попрямував до дверей, залишивши мене саму, повністю розгублену і шоковану.

— Поспи, — кинув він, не обертаючись. — Набирайся сил. Адже незабаром весілля.