Читати книгу - "Дочка королеви, Наталі Блейк"

Я швидко знайшла як обійти кафетерій та вийти непоміченою. Сара відправила повідомлення що вона зустріла Руфуса, і вона боїться що з нею щось станеться. Найгірше, що я забрала ключі від машини Кріса, мені було дуже не приємно це робити, бо він довіряє мені, і те що я постійно тікаю після сексу, теж не було здорово, але часу на те, щоб пояснювати що сталося в мене не було.  Я поїхала туди коди сказала Сара. Це було далеко, вона сказала, що десь за містом, біля Нью-Йорку вона напевно теж брала участь в моїх пошуках і їхала до дому. Я сіла в автомобіль на ньому був планшет керування, на якому було моє фото, від чого стало тільки гірше. Я змусила себе повірити в те що це необхідне зло, і я врятую Кріса.

Треба знайти спочатку Сару, потім розібратися з Руфусом, але мені потрібно десь дістати зброю, сподіваюсь вона не знадобиться. Я виїхала за межі міста, і вирішила глянути чи є якась зброя в машині, що мало  ймовірно, але все ж після того що ми пережили сподіваюсь тут є хоч щось. Я не помилилася, у бардачку був пістолет та маленький похідний ніж  що можна було покласти в кишеню, я так і зробила, і рушила туди де мала бути Сара. Я вбила в навігаторі адресу яку вона сказала, і це був якась місцевість недалеко від обриву, чи чогось схожого на нього. Дивно, але все одно мала туди поїхати. Тож я нажала на газ і прямувала за навігатором, який вів мене. 

                                                                       Кріс 

Поки я сходив за улюбленою кавою Анни, я відчував себе на сьомому небі, я навіть подумав про те, щоб зробити їй пропозицію, і вона відчувала, що я завжди поряд. В мене був чудовий настрій, вона була неймовірною, я так скучив за нею.  Я повернувся до порожньої палати, де побачив записку яку залишила Анна, вона знову зробила так само, і поїхала прям в лігво Руфуса, без мене.

Коли я прочитав записку, в мене знов лилися сльози, мій ангел знову ризикує життям заради мене і решти. Їй було боляче так само як і мені, на її листі застигла її сльоза. Я усвідомлював, що вона написала цей лист задовго до того як збиралася тікати. В її словах був біль та турбота.

 Я не зміг дочитати без того, аби моє серце не розбилося вдруге. Я проклинав себе за те що залишив її, і вона скористалася тим щоб втекти. Я почав шукати ключі від машини, аби наздогнати її, але їх не було. І тоді я подякував богу, що вона взяла мою машину, бо, по-перше, там була зброя, а по-друге, я міг її відстежити. Я проклинав свого тупого брата який не подумав що Руфуса треба залишити в живих, вона ще й турбувалася про нього, попросила сховатися аби він не дістав його. Мене охопила лють, яку я знав куди направити. Я подзвонив в компанію в який купив машину, і сказав що в мене її викрали, чи можна дізнатися адресу за якої вона зараз. Вони непомітно під'єдналися до бортового планшета, та сказали мені кінцеву адресу та де вона зараз. Я був дуже вдячний та подивися на мапі куди вона їде, я схопив свій телефон, і побачив що Анна не взяла свій, я вирішив перевірити після чого вона прийняла таке рішення, і побачив смс від Сари, яку я ніколи не бачив.  Виглядало наче це якась пастка, про Руфуса знали лише ті хто брав участь в пошуках, а її там точно не було. Я підхопив таксі, та поїхав на вказану адресу, і попросив висадити мене десь за двадцять метрів звідти, щоб не було чутно що я під'їхав. таксист погодився, але по дорозі ми заїхали до мого знайомого і я взяв зброю, заховавши під пальто, щоб не налякати таксиста.

Я був дуже вдячний Ріо, що він зміг та швидко відреагувати та зробити те що я просив, не безплатно звісно, але зараз це мене не хвилювало. Ми приїхали за пів години на те місце, яке дала Сара в повідомлені, як тільки вдалині я побачив свою машину зупинитися і не їхати, таксист погодився, і поїхав назад після того, як висадив мене.

                                                                          Анна

Коли я приїхала на місце, то нікого не було. Я не чула ніде Сари, і нікого не бачила, було підозріло тихо. Я вирішила подзвонити їй. Поки я відвернулася аби перевірити чи правильна адреса, я почула кроки, це була Сара, я їй помахала навіть не знаю нащо я це зробила. Щось було не так, вона йшла до мене, коли вона наблизилася, то посміхнулася, потім я почула ще одні кроки, позаду мене і почала відходити ближче, як вперлася в когось. Це був Руфус. Він зняв пістолет с запобіжника і приставив мені до голови, я заплющила очі. він витягнув пістолет який в мене був прикріплений ремнем до спини, та відкинув його.

Сара стояла навпроти мене, і вирішила похизуватися перш ніж Руфус вб'є та скине мене з обриву.

- А ти неймовірна тупа Анно, ти це знаєш? Коли я тебе побачила в лікарні, одразу це зрозуміла, що ти нічого не знаєш. Навіть коли ми жили та росли разом, батьки любили тебе більше, ніж мене, попри те що ти навіть не їх дочка. Коли Руфус мене знайшов і розказав мені всю правду, я зрозуміла, як допомогти здійснити його план, ти ж не думала що рідна сестра зможе підкласти жучок, чи прочитати журнал і дізнатися що ти жива, ти не думала що взагалі на щось спроможна, Що ж це твій останній шанс, Анно все виправити, та підписати документи на те, щоб передати нам компанію.

- Ти ж розумієш, що там немає твого імені? Він вб'є тебе одразу ж після того, як отримає що хоче.

Руфус не дав мені договорити, і сильно вдарив по тому місцю, де були шви на болючій рані. Я скривилася, але Сара лише посміялася.

- Ти немічна, Анно, ти нічого не можеш зробити, а  ці жалюгідні спроби зробити щось, чи достукатися до мене, лише доводять, що ти здалася.

- А батьки, ти дозволила йому це зробити?

- Вони, почали підозрювати, що Руфус дістався мене, тож так, я їх задушила у ві сні. Не хвилюйся, вони померли швидко, якщо ти теж хочеш швидко померти, то підпиши документи, негайно.

Як тільки вона договорила, я почула як вона задихається. Кріс стояв позаду мене, і Руфус його не помітив, тому що він був сфокусований на обриві, в який дивися занадто уважно, оцінюючи чи є в мене шанс вижити.