Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

    - Це якесь приладдя для збочень? – Пожвавішала підступна дружина.

    - Ні, це - геть інше! Але пообіцяй, що не гніватимешся. – Фані сказала, що за свої емоції не відповідає, але дій, як то нанесення важких тілесних ушкоджень, спробує уникнути.

      - Власне, це я мав дати тобі ще під час наших заручин. – Він поставив перед збентеженою дружиною невеличку оксамитову коробочку у формі серця. Фані відчинила її та побачила найпрекрасніший перстень у вишиванку з білих та чорних діамантів та червоних рубінів.

    - Як ти знав?! - Їй перехопило подих. – Це вартує цілий статок!

    - Я побачив, як ти на нього дивилася, - просто сказав Павло, а може Яромир. – І я хотів його віддати тобі під час вінчання, але перелякався, що ти втечеш від мене. А вчора я не ризикнув тобі його віддати, бо боявся, що ти вирішиш, що я хочу тебе купити.

    - Тому, ти віддав його мені сьогодні, – холодно сказала розлючена дружина.  – І тепер я маю  думати, що таким чином ти платиш мені за мої нічні та ранкові «послуги».

    - Так і знав, що ти все перекрутиш! Я мав би дати тобі цю каблучку на наші заручини. Але, вибач, все відбулося занадто швидко. Чому ти не розумієш, що коли чоловік дарує своїй нареченій на заручини каблучку, це вказує на те, що він хоче про неї дбати, а не підкупити? Якщо ця каблучка тобі не подобається, можеш викинути її у море, чи продати, а гроші віддати на благочинність. Іноді мені здається, що у тебе якійсь перекручений комплекс на грошах.

     - Немає у мене жодного комплексу! Просто я не завжди розумію деякі твої мотиви. Ну, і мабуть я завжди чекаю на погане. Прямо, як стара панна.

     - Але я хочу лише дбати про тебе, бо я тебе кохаю. І я дав про це клятву. У мене є певні заощадження та дивіденди від фірми прадідуся. То, чому я не можу подарувати тобі щось, що тобі хочеться?

     - А ти можеш купити мені космічний корабель? – Пожвавішала норовлива дружина.

    - В космос я тебе не відпущу, - постановив злісний чоловік. – Бо там небезпечно, а я не переживу, якщо з тобою щось трапиться погане.

     - Ну добре, не дуже то й треба, враховуючи, що ми й так на природному космічному кораблі. Добре, ця каблучка така гарна, що я, мабуть, прийму її. Можеш надіти її мені на палець.

     Павло опустився перед дружиною на коліна, взяв її лівицю та надягнув каблучку на безіменний палець.

     - Ти такий милий, коли намагаєшся бути романтиком, - сказала Фані, - але я тебе розкусила, тобі просто захотілося повитріщатися на мої гомілки. – Вона нахилилася та легко поцілувала свого чоловіка у куток губ. – Вона дійсно дуже гарна. Але мені все ж здається, що ти ще щось від мене приховуєш.

     - Всі свої таємниці я розповів тобі вчора, - серйозно сказав Павло. Фані відчула, що це якійсь ребус, який вона наразі не може розгадати. І ще вона не була певна, чи її підступний чоловік мав на увазі день, чи ніч.

    - Шкода, що у мене немає червоного одягу, - сказала чарівна дружина роздивляючись свою нову каблучку.

    - До речі, я це теж помітив. Червоний тобі дуже личить, чого ти перестала його вдягати?

     - Краще сядь у крісло, - серйозно сказала Фані та почала крутити свою нову каблучку. Павло знав цей жест. Зараз вона скаже щось приголомшливе. – Це - через Едуарда, - сказала вона.

     - Небіжчика, чи витвору твоєї бурхливої уяви?

     - Покійника…

     - Не вірю своїм вухам, - широко розплющив очі ревнивий чоловік. – Цей небіжчик примудрився влізти у наш медовий місяць.

     - Ти сам запитав, - буркнула Фані. – Коли я вдягла червоне, це коли ми були в Рівному, ти сказав, що покійний Едуард був правий, і що червоне мені дійсно личить. Тож, я вирішила, що ніколи більше не вдягатиму цей колір, щоб ти не ревнував.

   - Дурня якась! Чому я маю ревнувати тебе до небіжчика? Ти ж з ним не цілувалася?

   - Звичайно що ні!

    - То чому ти непокоїшся через колір? Тобі він дуже пасує. А покійний Едуард, нехай собі спочиває з миром, але не думаю, що він на це заслужив. Зрештою, яке нам до нього діло? Я його оплакувати не збираюся.

    - Я теж, - повідомила дружина. – Слухай, а давай, якщо у нас буде син назвемо його Едвардом? – Павло смикнувся. – Думаю, це - досить ймовірно, що він отримає мої сині очі та твоє темне волосся. Буде справжнім красенем. Хоча, не знаю, з якого дива, я закохана у твої зелені очі.

    - І, якщо згадувати Шекспіра, - попередив дружину пан Сміт, - я можу перетворитися від ревнощів на чудовисько.

     - Який ти у мене багатогранний, - погладила Фані Павла по долоні. – І якщо вже мова йде про імена, то чому ти від мене приховував своє? «Яромир» дуже гарне і менш поширене, ніж «Павло».

    - Так звали мого дідуся. А він був генієм. Тож мені трохи соромно, що я не такий геніальний, як він.

     - Добре, тоді я називатиму тебе «Яріком», - сказала співчутлива дружина.

     - Дякую, що не «Йоріком».