Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Про що думаєш? – Запитав Павло, який щойно приніс гарячі бутерброди та запашну каву.
- Про нас.
- Кращої теми для роздумів годі й шукати, - схвалив пан Сміт.
- Про те, яка у нас неправильна родина.
- Кохана. Я тобі вже казав раніше, що ти забагато думаєш у хибному напрямку. Чого це наша родина – неправильна?
- Ну, по-перше, це я б мала готувати сніданок.
- Я тобі вже казав, що з радістю готуватиму для тебе. До того ж, колись кухарями були самі лише чоловіки. І я несхвально ставлюся до стереотипів, що місце жінки – на кухні. А якщо мені набридне готувати, то завжди можна замовити готову їжу, або я подарую тобі кухарську книгу.
- Якщо ти не подаруєш мені хист до готування їжі, навряд мені та книга знадобиться, - розсміялася Фані. – А ще мені треба знайти роботу. Бо я і так сиджу на шиї тітоньки Квітки та й твоїй вже більше місяця.
- Тітоньці Квітці подобається проводити з тобою час. Здається, вона навіть помолодшала. Думаю, вона знову згадує молодість. Я міг би припустити, що вона бачить у тобі себе молоду, але ця думка мене лякає. І, думаю, я зможу прогодувати нас обох, чи навіть чотирьох, якщо в нас раптом трапляться близнюки.
- З тобою, у мене може одночасно народитися і п’ять дітей, - зітхнула підступна дружина.
- Ти це серйозно, чи знову взялася видавати себе за дружину Йоріка Форда? – Перелякався Павло.
- Я просто знаю, що з тобою завжди виникають якісь сюрпризи і що ти - дуже скритний. Але мені потрібна робота, бо, що я точно знаю про себе, це те, що я не створена для ролі домогосподарки. І до того ж, я не хочу повністю залежати від тебе. О, тітонька Квітка запитує, чи ми не повбивали один одного! Дуже мило з її боку.
- Мене теж, - зазирнув у свій мобільний новоспечений чоловік. – Я їй відповів, що ми живі-здорові та ідеально підходимо один одному.
- Ти так написав?
- А ти – незгодна? – Здивувався Павло.
- Я можу сказати лише про себе. Так, ти мені ідеально підходиш, але я певна, що за кілька хвилин я вже пошкодую, що сказала таке.
Не відомо, що би відповів пан Сміт, бо йому прийшло повідомлення.
- О, пан Кестрел перепрошує, що турбує, але ось яку інформацію він отримав. Наш головоріз є підприємцем, що займається охороною та іншими подібними справами. В кримінальних колах його знають під псевдо «Скеля». Як не очікувано! Авто – орендоване. І ще, він був бухгалтером. Бухгалтером? Це ще якесь псевдо? – Здивувався Павло.
- Мабуть, - припустила розумна дружина. – Він спочатку був бухгалтером, а тоді йому набридло і він заявив про себе у вужчих колах. Кримінальних. Що ж, для багатьох бухгалтерів, вбивства та закопування трупів можуть стати певною відпусткою.
- І після цього, ти кажеш мені, що хочеш знайти роботу? – Вирячився шокований чоловік.
О восьмій вечора, Павло приніс морозиво та вручив його своїй неймовірно прекрасній дружині.
- О, пане рабовласнику. То мені вже можна ескімо? – Запитала пані Сміт.
- Мене вже трохи попустило, - погодився Павло. – Але я все одно хотів купити із ложечкою. Але їх усіх – розібрали. Мабуть, через те, що вже – вікенд.
Не встигла Фані доїсти морозиво, як у неї заспівав телефон.
- Це – мама, - перелякалася фантастична дружина. – Так, мамо. Що? Ні, не думаю, що він тебе зраджує. Що? Ох. Боюся, це – моя провина. Я порадила йому внести до вашого життя романтику. Ні, я не в Києві. Я познайомилася із чарівним лисуватим та товстим мільйонером-інвестором Яромиром Смітом. Тож, ми зараз із ним на Одещині. Я виконую для нього роботу перекладача та ще деякі функції секретаря.
- Феофаніє, - прошипів Яромир Павло Сміт.
- Вибач, мамо, тут Павло і він мене присоромив. Він незадоволений, що я тобі брешу. Тож, я скажу тобі правду. Ми з ним удвох на Одещині, на чотири дні. Ми спимо в одному ліжку, але не хвилюйся, у нас захищений секс.
- Що це було? – Вирячився на свою балакучу дружину Павло.
- Не переймайся, вона вже до нашого вінчання думала, що ти – мій коханець, тож я її не шокувала, якщо ти про це.
- Бачу, тебе не попустило.
- Ага. Навіщо ти зіпсував мені все задоволення? Я так хотіла надягнути на тебе ті три подушки та перуку з лисиною, - замріяно сказала навіжена дружина.
- Гадаю, що згодом, ти мені подякуєш. Що там із твої батьком? Він зраджує твоїй мамі?
- Ну, я не знаю. Але я порадила йому бути романтичнішим. Тож, він притягнув мамі сьогодні подарунок - 55 бордових троянд. Сказитися можна! Природно, мама вирішила, що тато її зраджує. Але, провина - цілком моя. Сподіваюся, до неї це дійшло.
- До речі, про подарунки. У мене є один для тебе, але я боюся, ти сильно розгніваєшся.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА», після закриття браузера.