Читати книгу - "Приховані гріхи, Світлана Литвиненко"

  Ігор допоміг дружині лягти у ліжко, вкрив ковдрою. Та якось не наважувався розпочати розмову. Подумав про те, що мабуть, і не варто зараз, а краще буде перенести її на завтра.

-Ти відпочивай, а я піду…

-Підеш до неї?- Камілі навпаки хотілося з’ясувати стосунки саме зараз.

-Хочу подивитися як там Софійка,- відповів Ігор,- варто було слідкувати за тим що говориш. Донька ще занадто мала, щоб їй прямо говорити відверті зізнання. Каміло, я вже знаю правду про те…, знаю, що Соня не… Каміло, ну, чому ти не сказала мені все як є? Не сказала, що не можеш більше народити… Почала вдавати, що ти вагітна… так мене дурила всі ці роки… Навіщо?

-А ти ніби не розумієш?- жінка посунулася вище на ліжкові й Ігор допоміг підсунути їй під голову подушку.- Я хотіла, щоб у нас була повноцінна родина, але не вийшло…  все зруйнувалося, коли я прийняла на роботу не ту няню. Ніколи б не подумала... І де я помилилася?

-Ти помилилася, коли кілька хвилин потому сказала Софійці те що не повинна була говорити. Та я сподіваюся, що вона не сприйняла серйозно твої слова. Емілія її обов’язково втішить, вона то знайшла до неї підхід.

-Я бачу ти ніяк не можеш нахвалитися цією…,- Каміла зі злістю дивилася на свого чоловіка відчуваючи ще сильніші ревнощі,- можеш забирати Софію та йти до своєї коханки Емілії. Але від «ЛісБука» ти повинен відмовитися і віддати свою частину знову мені. Компанія знову повинна належати тільки мені. Згоден? Розійдемося по хорошому…

  Каміла знову ошелешила його, хоч він і все це передбачав. Ігор присів у крісло, що стояло біля їхнього ліжка.  Він то знав, що Каміла непередбачувана жінка, але не наскільки, щоб ось так просто відмовитися від Софійки… та й від нього. Ігор то був впевнений, що Каміла кохає його і ніколи не відпустить від себе. А вона, з такою легкістю готова відмовитися від своєї родини, але тільки не від компанії, не від грошей. Невже він помилявся вважаючи, що Каміла кохає його понад усе. Це дійсно заїло його чоловічу гідність. Хоча Ігор і хотів з нею розлучитися і бути з Емілією. Та якось не так собі все це уявляв.

-Емілія мені не коханка, ми з нею не були близькими, тому фізично я тобі не зраджував,- Ігорю захотілося виправдатися перед Камілою, довести їй, що він не такий вже і негідник, як вона собі це уявляє,- але у мене справді до неї є почуття…

-Це навіть більша зрада чим фізична,- Каміла злегка посміхнулася.- А мене ти хоч коли-небудь кохав? Чи тільки прикидався, заради моїх грошей? Хоча я і так знала, що на першому плані у тебе завжди стояли гроші, і якби я їх не мала, то ти б на мене ніякої уваги і не звернув і тим більше не одружився зі мною.

-Каміло, повір ти мені теж небайдужа, і я люблю тебе по своєму. Ти вродлива, розумна, ти вмієш подобатися, захоплювати, з тобою хочеться проводити час і… не хочеться від тебе відмовлятися…

-Але ти вже відмовився заради неї. Нам нічого не лишається як розлучитися, і я тобі даю таку можливість. Чи як би ти хотів?  Зі мною бути заради того, щоб залишатися співвласником компанії та керувати нею, а з Емілією бути, бо кохаєш її. Чи може ти хотів зі мною розлучитися, але й надалі залишатися співвласником «ЛісБука» і одружитися на ній? Мене ця розмова починає втомлювати. Завтра запросимо юриста і вирішимо всі формальності. Я хочу, щоб ви якомога скоріше в трьох забралися з мого будинку.

-Хай ти образилася на мене і не хочеш мене більше бачити, але як же ти можеш так чинити щодо своєї меншої доньки. Вона не заслуговує на таке відношення з твого боку,- Ігор підвівся з крісла стискаючи зуби.

-А вона не моя донька, я її не народжувала. Я заплатила великі гроші, щоб вона у нас з’явилася. Я це зробила заради тебе, щоб тобі було добре, щоб у тебе була повноцінна сім’я, щоб ти був всім задоволений, не відчував себе обділеним. Так що Соня мій подарунок тобі, тому забирай її.

-Каміла,- Ігор перейшов на крик,- як ти можеш говорити про Софійку як про якусь річ. Вона маленька людинка з почуттями, емоціями. Для неї ти мама і вона потребує твоєї любові.

-Хай цю любов подарує їй твоя коханка. З дітьми вона то вміє ладити. Та й Софійці буде з нею затишно, спокійно, а ти говориш що я безсердечна, та я навпаки добра, дбаю про всіх.

-Знаєш Каміло я згоден на твої умови і тому завтра запросимо юриста та подамо заяву про розлучення. Свою частину «ЛісБука» я поверну тобі й ти знову станеш єдиною власницею компанії. А Софійку я заберу з собою, на відміну від тебе я ніколи не відмовлюся від доньки. Вона найдорожче що в мене є і за це звичайно дякую тобі,- Ігор вийшов з їхньої спальні, хотіло було грюкнути дверми та потім передумав і причинив їх якомога тихіше.

  Зараз Ігор не хотів, щоб його хто-небуть бачив у такому стані. Йому треба було опанувати себе, зібратися, заспокоїтися, привести свої думки до ладу. Усвідомити те, що відбулося сьогодні і налаштувати себе на подальші дії. Він спустився до кабінету та налив собі у склянку коньяку, сів на диван на якому і планував сьогодні заночувати. Вже встиг подумати і про Емілію, він  то знав, що їй в цей час несолодко. Та розмову з нею  вирішив перенести до ранку, бо зараз йому буде непросто підібрати слова, щоб описати те що має відбуватися далі.          

 А що далі? А далі він розлучиться з Камілою та забере доньку і піде до Емілії. І буде у нього нова сім’я сповнена любові та поваги. Все так як він і хотів. Хіба не так? Але у нього більше не буде влади, великих прибутків, не буде компанії... В яку він вклав не тільки свої заощадження, а й багато років своєї праці. Але Ігор  був готовий відмовитися від компанії. Та й по суті то «ЛісБук» завжди і належав Камілі. Тільки аби не він, Ігор то «ЛісБука» вже давно не було... Та кого це цікавить…

  Зараз варто подумати про майбутнє. Коли він отримає розлучення, то разом з Софійкою та Емою переїдуть до Києва. У нього там є своя власна квартира, яку придбав ще до одруження з Камілою, коли працював на фірмі. Та й заощадження у нього є, тому бідувати вони не будуть. А там і роботу він знайде, з його то досвідом візьмуть у будь-яку фірму й на хорошу посаду. Тому свою нову родину він забезпечить без будь-яких проблем. Доньку влаштує у хорошу школу, Емілія почне підготовку до вступних іспитів до університету. І звичайно вони зіграють пишне весілля. Він одружиться з Емілією не через якусь вигоду, а тому що кохає її.