Читати книгу - "Приховані гріхи, Світлана Литвиненко"

  Чудова картинка майбутнього. Ігор ліг на диван вдивляючись у стелю та продовжуючи розмірковувати. А як же Каміла без нього? Ігор хвилювався і за неї, відчував перед нею свою вину за те що чинить з нею ось так. Каміла за всі ці роки їхнього спільного подружнього життя стала йому рідною людиною, яку він любив і буде надалі любити та поважати. Так, Каміла наробила багато дурниць, але він же набагато більше зробив цих самих дурниць, негарних вчинків. Ігор в думках нагадав собі, що він одружився з Камілою через те, що вона жінка зі статусом, із грошима, одружився з нею тому, що вона дала йому можливість керувати своєю компанією, і зробила своїм співвласником. Так завдяки йому «ЛісБук» почав процвітати, і він Ігор став поважною людиною у вищому світі. І цим пишався, бо саме цього хотів завжди досягти, саме до цього прагнув дійти і саме всього цього досягнув, але завдяки Камілі і тільки їй. Вона все це йому дала, а тепер розлучившись з нею все це втратить, бо Каміла забере назад.

    Без Каміли він знову стане звичайною людиною і на нього вже не будуть дивитися як на співвласника великою компанії. Не будуть запрошувати на прес-конференції, не буде він вирішувати глобальних питань, їздити по інших країнах та укладати договори, не буде більше думати як збільшити прибутки компанії. Каміла все це знає, знає, що втратити компанію йому буде дуже болюче. Але як вона повинна була вчинити? Відпустити його і залишити все як є. Ні, з її сторони все правильно, вирішив Ігор.

-Я обираю кохання і відмовляюся від влади та грошей,- пошепки сказав Ігор у темряву,- але мені так шкода Каміли, я її використав, зрадив і тепер готовий кинути… Який я все-таки негідник…

  Ігор повернувся на бік, але влежати так і не зміг, сів на дивані. Потім встав, увімкнув світло і почав ходити по кабінету туди-сюди, відчуваючи, як почуття провини почало його повністю охоплювати, через те, що він залишає Камілу зовсім саму. Що він зробив їй боляче закохавшись в іншу, і заради іншої готовий кинути її. Хіба Каміла не буде страждати? Та вона вже страждає… через нього.

  Звісно, через деякий час Каміла опанує себе і розпочне нове життя. Каміла то зможе, вона то сильна. А от він позбудитися почуття вини перед нею навряд чи зможе. Це почуття вини буде його переслідувати до кінця його днів і буде заважати щастю у нових стосунках. Ну тоді, щоб так не було йому варто відмовитися від Емілії, від свого кохання… Ніколи… рішення прийнято…

  Ігор майже не спав у ночі, бо не давали роздуми. Його кидало з одного потоку думок в інший, створюючи плутанину, викликаючи нові і нові сумніви. Вранці, прокинувшись Ігор вирішив підійнятися до, ще своєї спальні та прийняти душ, привести себе до ладу та в першу чергу поцікавитися як там Каміла. Він вийшов зі свого кабінету і вже дійшовши до сходів, коли його зупинила Неля.

-Ігорю Олександровичу цей лист вам просила передати Ема,- Неля простягнула йому конверт.

-А де сама Емілія?- та Ігор вже розумів, що він зараз почує і слова Нелі тільки підтвердять його здогадки.

-Вона поїхала, вона не хоче бути причиною вашого розлучення з дружиною.  Вона не хоче руйнувати ваше життя. І вона просила передати, щоб ви її не шукали, а налагодили стосунки з дружиною і жили щасливо, а про неї, щоб забули назавжди…