Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

— Вчасно, — жартує, зухвало поглядаючи на мій одяг. — Адаме, нічого собі! Виглядає дуже стильно.

— Дякую, старався, — я відчуваю себе трохи ніяково, але водночас задоволено, що їй подобається.

Кінотеатр вже був наповнений глядачами. Ми обирали місця ближче до середини залу, і, як і обіцяно, я купуючи величезне відерко попкорну та дві склянки лимонаду. Келі весело зітхає:

— Що ж, перший тест ти пройшов.

— А як же одяг? 

— То не входило у мій тест, — посміхається, а потім показує мені язика. Ця її дія викликає в мене відчуття легкості, ніби ми якісь підлітки, що прийшли на перше побачення. 

Фільм почався, і, це якась комедія, що викликає у всіх у залі вибухи сміху. Ми разом сміємося з абсурдних сцен, а інколи Келі навіть легенько штовхає мене ліктем, щоб поділитися своїм коментарем. Я ловлю себе на думці, що не так насолоджуюся фільмом, як її реакціями. Вона сміється щиро, безтурботно, і це заразливо.

В один момент на екрані відбулося щось особливо смішне, і ми обидва почали сміятися так сильно, що ледве стримали сльози. Я помічаю, як вона трохи нахиляється до мене, ніби шукаючи підтримки в цьому нападі сміху, і відчуваю себе найщасливішим у цю мить. Така банальна дія, а скільки позитивних емоцій. 

Після закінчення фільму ми виходимо з кінотеатру, обговорюючи найкумедніші сцени. На вулиці вже темно. Нічне місто здається таким теплим і затишним, попри прохолоду. Ми зупиняємося біля моєї машини. 

— Думаю, це було ідеальне перше побачення, — каже вона, дивлячись на мене.

— Але це ще не кінець, — відкриваю їй двері. — У мене є план.

— Що ти придумав? — З цікавістю дивиться на мене, а я лише розводжу руками. 

Не хочу псувати сюрприз. Келі знає це місце, але я приготував дещо особливе. Зачиняю двері машини і дивлюся на дівчину крізь вікно. Я усміхаюся, дивлячись на неї, і розумію, що цей вечір точно закарбувався в моїй пам’яті назавжди.