Читати книгу - "N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi"

Ерліс із дитинчатами також стали більш обережними. Вони тепер рідше відходили від хижини й проводили більшість часу поруч із людьми. Марк помітив, що вона постійно розглядає ліс, ніби чекаючи чогось.

— Вона щось знає, — сказав він Чарлі одного вечора, коли вони сиділи на платформі й спостерігали за лісом.

— І це нас не радує, — відповів Чарлі, кидаючи останній погляд на багаття. — Зима закінчується, але я не думаю, що проблеми теж.

— Ні, проблеми лише починаються, — тихо додав Марк, дивлячись на далекі вогні, які мерехтіли в лісі.

І вони обидва знали, що наступний сезон принесе їм нові випробування.

Паралельна історія: Таємний схов

“Ніка обережно розклала свої речі в дальній частині печери, де було трохи тепліше, і почала формувати собі невелике ліжко з моху та кількох рослин, які виглядали досить м’якими. Хоча в неї ще були сухпайки, їх було небагато — максимум на три або чотири дні. Вона знала, що їй потрібно думати про їжу на довший термін, інакше вони з Фірлісом просто не переживуть це.

Вона витягнула кілька залишків їжі, міркуючи, що саме слід робити далі. Занурена в роздуми, Ніка навіть не помітила, як Фірліс неспішно рушила вглиб печери. Тваринка знову діяла так, ніби мала чітке уявлення, куди йти. Ніка швидко зібралася і вирушила за нею, взявши з рюкзака листок папороті — хоч і не дуже яскраве світло, але хоч якесь освітлення в цій темряві.

Фірліс вела її через вузький коридор печери, і Ніка невідривно стежила за її рухами. Здається, тваринка вела її до чогось важливого. І, зрештою, вони дісталися до маленької затоки, де протікала річка. Вода була чиста і прозора, а у її водах плавали риби — багато риби. Ніка вдивлялася у це природне багатство, відчуваючи, як її шлунок протестує від голоду, але разом з тим розуміючи, що їй не можна вбивати більше, ніж потрібно.

"Не можна забирати все, "- подумала Ніка. Вона знала, що це місце, ймовірно, є єдиним для таких, як вона та Фірліс. В інших тварин може бути той самий інстинкт — знайти укриття і їжу. Якщо забрати всю рибу, наступного разу вони не знайдуть тут нічого. Вона повинна була діяти розважливо, аби не перебити природний баланс цього місця.

Ніка обережно присіла, спостерігаючи, як риба рухається у воді. Зібравшись з силами, вона сходила по спис і почала обережно готуватися до лову, маючи на меті лише задовольнити найбільш нагальну потребу — їжу на найближчі дні.

Водночас її погляд знову впав на протилежний берег річки, і Ніка затамувала подих. Там, серед темних силуетів, була інша тварина. Це була істота, яка чимось нагадувала Фірліса, але виглядала дещо інше — більша, з іншою формою хвоста, темнішою шерстю і більш масивними лапами. Вона сиділа, спостерігаючи за Нікою, і хоча здавалося, що вона не була агресивною, Ніка все ж відчула в її погляді певну настороженість. Тварина не рухалася, лише стежила за ними з відстані.

"Що це?" — прошепотіла Ніка, здивована тим, що побачила. Вона була певна, що Фірліс не одна така істота в цьому світі, але ця зустріч була несподіванкою. І чи була це загроза? Чи просто ще одна тварина, яка також шукає притулок?

Ніка відчула, як серце почало битися швидше. Їй потрібно було зробити вибір: чи буде вона намагатися спілкуватися з цією новою тваринкою, чи просто давати спокій і продовжить свою справу. Але зараз їй було важливо більше думати про їжу, і поки що вона вирішила не підходити до нової істоти, а дочекатися, чи не вирішить сама наблизитися.

Зосередившись на ловлі, Ніка все ще відчувала погляд незнайомця за собою, але повернулася до своєї справи. І хоч вона не знала, як саме розвиватиметься ситуація, вона відчула, що їй треба діяти обережно, адже вона не була одна в цьому світі.”