Читати книгу - "N.A.S.T.R.O.M.A., Yevhenii Nahornyi"

Зима, яка здавалася нескінченною, почала здавати свої позиції. Температура підвищувалася, товстий шар льоду повільно танув, але це приносило з собою нові виклики.

Величезний 8-метровий шар льоду, що покривав землю всю зиму, нарешті розтанув. Але замість полегшення це принесло Марку і Чарлі нову проблему. Їхня хижка, побудована на дереві, тепер опинилася високо над землею. Вони могли лише дивитися вниз, не маючи жодного способу спуститися.

 Лід не просто розтавав — він випаровувався, залишаючи в повітрі густий, важкий туман, від якого все навколо ставало мокрим і слизьким. Дерево, на якому вони збудували свою хижку, тепер було вкрито тонким шаром слизької вологи

Чарлі, розглядаючи дерево, зітхнув і сів.

— От і маєш. Ми прожили найжорстокішу частину зими, пережили напад Птероса, і тепер нас підкорить звичайна відсутність мотузки, — пробурмотів він, розчаровано витираючи чоло.

— У нас точно нічого немає? — запитав він.

Чарлі хитнув головою.

— Нічого довгого чи достатньо міцного, щоб витримати нашу вагу. Хіба що ти знаєш, як виростити мотузку за кілька годин?

Марк задумливо подивився вниз, потім на дерево, а потім знову вниз.

— Ну, виростити мотузку я, звісно, не зможу, але в мене є одна ідея, — нарешті сказав він, трохи вагомо.

Чарлі підняв брову, уважно дивлячись на друга:

— О, тільки не кажи, що ти знову хочеш використати якусь рослину.

— Саме це я і збираюся запропонувати, — відповів Марк із хитрим усміхом. — Згадай "Струнатон".

— Струнатон? Це та рослина з надміцними волокнами, яку ти тестував у лабораторії?

— Саме так. Її волокна тонкі, але міцні. Якщо зібрати достатньо, ми зможемо зробити міцну мотузку, щоб спуститися вниз.

— Ти хочеш сказати, що ми будемо шукати рослину, яка росте на землі, тоді як ми застрягли на дереві? Чудова ідея, Марк, просто блискуча! — саркастично відповів Чарлі.

— Зачекай, у мене є невеликий запас у лабораторії, — відповів Марк, ігноруючи сарказм.

— І скільки цього "невеликого запасу"? — запитав Чарлі, схрещуючи руки.

— Ну… не так багато, але якщо ми змішаємо його з волокнами, які залишилися від наших старих проєктів, то, можливо, цього вистачить.

— А "можливо" нас якраз і не влаштовує, Марк, бо якщо мотузка порветься, ми перетворимося на пляму на землі.

— Не перетворимося, якщо все зробимо правильно, — сказав Марк, уже прямуючи до лабораторії.

Протягом наступних кількох годин Марк і Чарлі працювали разом, використовуючи все, що могли знайти. Марк дістав свої запаси волокон Струнатону і почав плести їх разом із волокнами інших матеріалів, зібраних у хижці.

Чарлі, тим часом перевіряв міцність кожної секції, яку вони створювали. Він не довіряв мотузці на 100%, тому вирішив додатково зміцнити її вузлами.

— Якщо ця штука не витримає, я тебе першим спущу вниз, — буркнув Чарлі, перевіряючи черговий вузол.

— Якраз тому вона витримає, — відповів Марк, зосереджено працюючи. — Бо я не хочу опинитися в ролі тестувальника.

Після кількох годин інтенсивної роботи мотузка була готова. Вона виглядала трохи дивно: нерівна, з різними відтінками волокон, але, здавалося, була досить міцною.

— Ну що, випробуємо? — запитав Марк.

— Ти впевнений, що вона витримає? — запитав Чарлі, дивлячись на мотузку з підозрою.

— Абсолютно. Ну, майже, — додав Марк, трохи менш впевнено.

— Прекрасно. Тоді ти перший, — сказав Чарлі, відступаючи.

— Ні, ні, я ж її створив, тому краще, щоб ти перевірив, — швидко відповів Марк.

Чарлі скептично подивився на друга, але все ж таки вирішив прийняти виклик.

Чарлі міцно прив’язав мотузку до однієї з товстих гілок і повільно почав спускатися. Мотузка скрипіла, але тримала.

— Тримайся міцно! — крикнув Марк згори.

— Серйозно? А я думав, треба розслабитися! — вигукнув Чарлі у відповідь, обережно спускаючись униз.

Марк напружено стежив за кожним рухом Чарлі, поки той не досяг землі.

— Живий! — вигукнув Чарлі, піднявши руки догори.

— Тоді я йду! — сказав Марк, прив’язуючи мотузку до себе.

Він почав спускатися повільніше, ніж Чарлі, зупиняючись майже після кожного кроку.

— Якщо ти будеш рухатися ще повільніше, ми тут до вечора пробудемо, — буркнув Чарлі знизу.

— Я просто тестую міцність, — відповів Марк, продовжуючи спуск.

Коли він нарешті досяг землі, вони обидва полегшено видихнули.

— Ну що, тепер у нас є офіційна "мотузка виживання", — пожартував Марк, дивлячись на їхній витвір.

— Тільки щоб ти знав, я більше не довіряю твоїм "майже готовим" ідеям, — сказав Чарлі, махаючи на нього пальцем.

Ерліс, яка весь цей час спостерігала за ними зі своїми дитинчатами, задоволено застрибала навколо. Її вигляд ніби натякав, що вона з самого початку знала, що все буде добре.