Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

Таким чином, Запорізька група 10-го надвечір виконала поставлене їй завдання. На жаль, наступ її спізнився на одну добу, саму ж атаку Запорожці провадили розрізнено, і ворог устиг вивезти значну кількість свого майна.

АКЦІЇ НА ШЕПЕТІВСЬКОМУ НАПРЯМКУ

Наступ групи СС і їхня тактика.

Обставини, які склалися на Шепетівському напрямку, взагалі не сприяли співпраці групи СС і 2-го Галицького корпусу. Група СС добре відчувала ворожу слабість на цьому напрямку і мала нестримний нахил проходити все вперед і вперед, щоб поширити район свого посідання до скупчення на цьому напрямку большевицьких резерв.

ШДА теж мав на увазі розпочати активні дії на Шепетівському напрямку, щоб полегшити ситуацію для наших частин під Жмеринкою та Вінницею, відтягнувши увагу червоних на Шепетівський напрямок. Директива 2067/К і ставила таке завдання. На жаль, НК ГА, як відомо, не згодилася з цією директивою, а тому не давала дозволу на рух 2-го корпусу вперед.

Але життя не зважало на теорію. Бригади 2-го Галицьгого корпусу, які перебували на бойовому фронті, теж палали бажанням підтримати наступ групи СС. Це викликало різні непорозуміння.

Група СС прагне до своєї мети і, починаючи з 1.VІІІ. поволі з боями прямує вперед, весь час напираючи на ворога своїм лівим крилом, і так захоплює рубіж за рубіжем. СС все влучно використовують аналогічний маневр. Одну дивізію вони тримають на фронті, другою маневрують у вороже крило. 1-го вони вийшли на переправи через р. Случ, 4-го вони досягли р. Понори, 5-го простують ще далі й виходять у район Салиха-Зелена. В цьому районі большевики поставили їм опір і навіть відсунули СС трохи назад.

Рух 2-го Галицького корпусу і бої. Сх. ч. 16.

Отаман Коновалець і ШДА весь час звертаються за допомогою до 2-го Галицького корпусу, щоб він рухом своіх бригад забезпечив праве крило цій групі. Змушена силою обставин, команда 2-го корпусу починає частковий рух вперед 4-ою бригадою. Взагалі, бригади 2-го корпусу просуваються обережно, маючи ззаду за правим крилом далеко на південний схід гро своїх сил, приблизно, в районі Лятичів-Меджибіж-Маломолинці.

4.VІІІ. Галицькі частини вступили до Старокостянтинова, а 4-та бригада просувається поволі вперед. Ліве крило галичан простяглося далі на захід (Кузьмин-Красилів), звільняючи звідти полки СС. Треба зазначити, що 2.VІІІ. Галицькі частини, за підтримкою наших панцерних потягів, відрізали й захопили два ворожі панцерники (сильної конструкції) і значну військову здобич.

Так невиразно йшли акції на Шепетівському напрямку до 7.VІІІ.

Скупчення Волинської групи.

Для захисту Проскурова від небезпеки з заходу, з боку не то ворогів, не то наших спільників – поляків, у район Війтівців пересунуто до ранку 6.VІІІ. Волинську групу. В районі Підволочиська й далі по Збручу перебувала 6-та польська дивізія. В складі її було кілька чоловіка вищої французької старшини. Треба зазначити, що ця дивізія ворожих акцій проти нас не чинила, а також не гнітила населення. ПОГОДЖЕНИЙ НАСТУП ГРУПИ СС І 2-го КОРПУСУ ТА ВІДВОРОТ ЇХ

Бої з 7 до 10.VІІІ. Сх. ч. 16.

Наступ на Жмеринку Галицьких корпусів і ситуація на Шепетівському напрямку, нарешті, спричинилися до того, що НК ГА погодилася на наступ 2-го Галицького корпусу спільно з СС. Їм воно дає розпорядження вийти на Хомору.

До 9-го наші частини провадять підсилену розвідку й поволі просуваються вперед. Група СС своїм лівим крилом увійшла в дотик, у районі Ямполя, з сильною повстанськоюгрупою полк. Висоцького, якого й підпорядковано Штабові СС.

10-го на цьому напрямку сталися несподівані події. Ворог, скупчивши в районі Шепетівка-Полонне біля 1500 багнетів, зміцнив цією свіжою резервою 1-шу совєтську дивізію і заатакував наші частини. Приголомшена цією несподіванкою, 4-та Галицька бригада, яка ізольовано від решти бригад 2-го корпусу і висунуто далеко вперед, раптом відступила назад. Група СС, проте, хоч її теж було заатаковано з двох боків, веде уперті бої і лише трохи подається назад.

Таким чином, до вечора 10.VІІІ. на Шепетівському напрямку, під ударами значно слабшого від нас ворога, ми відійшли назад. Одначе, небезпеки для Проскурова не було, бо всі бригади 2-го корпусу були вільні і їх легко вжити для протинаступу.

СС також зберегло свою боєздатність і відпорну силу. Треба було лише розгорнути проти ворога досить сил і повести проти нього рішучий і погоджений наступ.

Наші успіхи й неуспіхи. Сх. ч. 15, 16 і 17.

Переможно, в наслідок Жмеринської операції, ми загалом досягли значних успіхів.

1. Наше військо опанувало Жмеринський та Вапнярський залізничні вузли, вийшло на ріку Буг у цьому районі і просунулося на північ на р. Десну (доплив р. Буг). Ворог, розбитий нами, відійшов аж до Калинівки, де намагався ставити нам опір. Важливіша магістраль Жмеринка-Козятин, на протязі 50-60 верст, відійшла до розпорядимости українського командування.

2. Вся залізниця Вапнярка-Жмеринка-Проскурів була в наших руках – це значно полегшувало перегрупування наших військ і утворило сприятливий грунт для початку широких операцій на Київському та Одеському напрямках.

3. Становище Вапнярської групи (3 дивізія) значно покращало; тепер явиласл змога подати руку полковникові Удовиченкові – як із Вінниці на Гайсин, так і з Жмеринки безпосередньо на Вапнярку.

4. 44-й совєтській дивізії з доданими до неї частинами ми завдали значної поразки й цим полегшили собі дальший наступ на Козятин.

5. Ми захопили велику здобич і багато колійового табору.

6. Ця перемога над ворогом спричинилася до піднесення настрою в наших частинах і давала нашій політиці певний грунт для її праці.

Одначе, нам не пощастило оточити або зовсім знищити всю ворожу Жмеринську групу, як намірявся ШДА, і що