Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

З цією обручкою виявилося зовсім не так все просто. Глорі розповідала, а Поліна сиділа і дивувалася. Середньовічна дискримінація якась. Наречений може розірвати заручини будь-якої миті, а от наречена — ні. Під час ритуалу заручин застосовується спеціальна магія, яка унеможливлює зняття обручки з пальця нареченої без волі на те нареченого. І заручена приречена стати його дружиною без права передумати.

Є, щоправда, одна лазівка — заборонений магічний прийом, який руйнує обручку. Але слава про цей прийом ходить погана. Рідко який маг візьметься за таке і невідомо, що вимагатиме в якості плати. На дівчину, яка зважиться на подібне, нічого хорошого не чекає — заручини будуть розірвані з ганьбою, а іншого нареченого вона навряд чи дочекається. Жоден пристойний пан не захоче пов'язувати своє життя з тою, що вдалася до забороненої магії.

І от скажіть на милість, чому Елайза вирішила розпрощатися з каблучкою? І сестрі при цьому нічого не пояснила. Якщо заручини будуть розірвані, обидві дівчини залишаться без засобів для існування. Не могла вона так вчинити. Чи могла? Взагалі-то, поки що Поліна нічого про характер Елайзи і не знала.

У голові промайнуло ще одне припущення. А раптом Елайза тут взагалі ні до чого? Каблучка могла зруйнуватися через те, що в її тіло перемістилася Поліна. Магічні закони були поки що для Полі — темний ліс, але логіка підказувала, що переміщення душ має викликати якийсь сплеск магічної енергії. Тут не лише кільце, а будь-які залізячки в певному околі могли розплавитися.

Гаразд. Поліна обов'язково з'ясує, що до чого. А поки що потрібно спробувати роздобути дублікат обручки. Найменше Полі хотілося опинитися зараз у центрі скандалу. Ось тільки мучили сумніви щодо ювеліра. Чи захоче він вплутуватися в таку слизьку ситуацію. Все-таки мова не про просту прикрасу, а про обручку, яка була зруйнована, можливо, не без застосування забороненої магії.

— А чому ти думаєш, що пан Ізіаль мені допоможе?

Глорі неспокійно засовалася на сидінні.

— Я сподіваюся на це. У тебе з ним були особливі стосунки, — прошепотіла вона, подавшись уперед. — Ти мені не розповідала, але я здогадувалася — ти працювала на нього якийсь час. До заручин із паном Тайлером.

— Працювала?

— Так, — Глорі нервово ковтнула. — Ти таємно відвідувала його ночами.

Таємна робота ночами? У Поліни закралися недобрі підозри.

— Це зараз ми нічого не потребуємо, завдяки пану Тайлеру. Але коли нашим опікуном був дядечко, ми були дуже обмежені в грошах. Дуже сильно, — плічка Кульбабки понуро опустилися.

Поліні власноруч захотілося придушити цього дядечка. Якою безсердечною падлюкою треба бути, щоб дозволити двом сиротам так бідувати.

— Я страшенно хвилювалася за тебе. Працювати на пана Ізіаля дуже небезпечно. Це вдень він звичайний ювелір, а ночами… — Глорі важко зітхнула і ледве чутно прошепотіла: — подейкують, ночами він приймає відвідувачів. Допомагає вирішувати різні проблеми... за допомогою забороненої магії.

Що година, то й новий клопіт. Спочатку Поля запідозрила, що бідолашній дівчині доводилося продавати себе цьому ювеліру, щоб мати засоби для існування. А тепер з'ясовується, що Елайза була втягнута до сумнівного бізнесу підпільного мага. Але друге все ж таки краще від першого. Хотілося вірити, що цей пан із подвійним дном доручав помічниці якісь невинні підсобні роботи.

— Глорі, а як ти дізналася, що я працювала на Ізіаля, якщо я тобі про це не розповідала?

Кульбабка чомусь зовсім знітилася. Помовчала трохи, а потім почала вбитим голосом.

— Якось я простежила за тобою. Мені не давало спокою, куди ти відлучаєшся ночами. Я помітила, як ти заходила до особняка пана Ізіаля. З чорного входу. На ранок я не витримала і спитала, навіщо ти туди ходиш. Ти дуже розсердилася, коли зрозуміла, що я стежила за тобою. Ми посварились. З того моменту ти стала особливо потайливою.

Глорі замовкла. Дивилася винуватими сповненими сліз очима.

— Вибач мені, Лайзі. Я погана сестра. Я потім так шкодувала, що засмутила тебе, — худенька ручка потягнулася до Поліни, але не наважилася доторкнутися. Так і повисла безвільно та приречено. — Я зробила це лише тому, що дуже хвилювалася за тебе. Благаю, не гнівайся.

Поля не могла витримати цього гіркого жалю на блідому личку. Вона дотягнулася до сусіднього крісла, щоб притягнути Кульбабку до себе, притиснути обережно і ніжно. Господи, яка тендітна. Вона ще худіша, ніж здається.

— Звичайно, я не гніваюся, Глорі. Ти чудова сестра. Найдбайливіша і найвідданіша.

Напевно, Поля не мала права говорити від імені Елайзи. Невідомо, що та насправді думає про сестру. Але зараз їй було начхати. Їм обом: і Глорі, і Поліні були потрібні ці слова.

Глорі горобцем притихла в Поліниних руках. У очах-блюдцях висихали непролиті сльози.