Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

— Їдемо у кіно , там зараз будуть показувати комедію . Та тільки місця будуть не найкращі - це чудова ідея . Я настільки давно не була в кіно , що на обличчі з'явилась широка посмішка.  

— Поїхали . Сто років вже не була в кіно , останній раз в школі із подругами ходила . - ось ну знову , мене не питають, а я все сама  розказую . Знахідка для шпигуна просто .

— Ти дуже мила коли так щиро посміхаєшся - можливо я збожеволіла, але сердечко так хоче вірити що я Марку дійсно подобаюсь як дівчина .

Ми швидко заїхали до кінотеатру. Дощ вже був настільки сильним , що було страшно виходити, адже це означало тільки одне промокнути до білизни. Та тут Марк мене знову здивував , він дістав свою куртку і наче парасолькою закривав мене від дощу . Та це помогло тільки не намочити волосся, а далі я була мокрою як і він . Нас це так розсмішило ,що ми пару хвилин просто стояли і сміялись з цієї ситуації. Напевно з боку ми виглядали як божевільні , та нам було на це байдуже .

Я вибрала собі великий сирний попкорн , Марк взяв тільки колу . Білети були справді не найкращими та це ніяк не зіпсувало мені враження від фільму . Давно я стільки не сміялась , як сьогодні. У мене від сміху текли сльози пів фільму , добре що я сьогодні також ре наносила макіяж . А то б була одним персонажем із того фільму , Марку також було весело . І я ловила себе на думці, що мені подобається все у цьому хлопцеві . А коли я від сміху хрюкнула , Марк настільки розсміявся що впав за крісло . Люди нам вже робили зауваження , та крізь пелену сміху ми не помічали нічого .

— Весь попкорн по землі тепер, тобі зовсім не шкода прибиральниць Марі - відходячи від сміху прошепотів Марк.  

— Я не винна , що мені смішно . - щоки вже сильно боліли , у грудях пекло, але я ні про що не жаліла .

— Ходімо відвезу тебе до дому - мене це трішки засмутило, адже я не хотіла так швидко до дому . Та напевно у нього справи , не може ж він зі мною весь день бути .

Ми знову сильно змокли поки добігли до машини , це найкраще побачення яке могло бути.  Чи це не побачення зовсім , а так дружня зустріч. Та моєму серцю не подобається такий розклад, воно горить думкою що це побачення .

— Дякую за такий чудовий день - вирішую перша порушити тишу.  

— І тобі, тільки , це найкраще що зі мною відбувалось за останні декілька років - від його слів на душі стало дуже тепло . Я знову посміхалась напевно як божевільна, але дуже щаслива.

— Марі , на вихідних у нас сімейна вечеря. Тому якщо тобі потрібно щось купити , то ось карта . Пін-код твоє день народження вона твоя , тому можеш купляти що завгодно - я шоковано дивлюсь на платинову банківську карту і не можу повірити , що це все відбувається зі мною .

— Чому ти обрав мене ? - дивлюсь на здивований погляд Марка , і розумію що сказала це в голос.

— Тому що потонув в твоїх синіх очах . Вони мов океан затягнули мере у свій вир із якого мені не можливо напевно вибратись - з кожним словом, очі Марка ставали все темнішими  , особливо коли погляд спускався на мої губи.

Я розуміла до чого він готується, до поцілунку . І я сама цього дуже хотіла , але хвилювання було настільки сильним , адже це буде мій перший поцілунок.  Що я відсунулась , серце билось дуже швидко , повітря катастрофічно не вистачало . Я обернулась до вікна, щоб його опустити , але напевно Марк сприйняв це по іншому тому що в його очах появився сум . Мені настільки стало перед ним соромно , що я вирішила соромитись до кінця .

— Якщо чесно, я ще жодного разу не цілувалась - через хвилювання, я напевно закопую себе все більше . Адже це напевно дуже страшно звучить від дівчини у майже 19 років .

Я не могла заставити себе більше , підняти очі і зустрітись з його поглядом. Боялась побачити там осудження або знову призирство . Тому дивилась на свої пальці, які через хвилювання та нерви викручувала у різні сторони .

— Якщо ти ще не готова, це нічого . Сонце ти не уявляєш який я радий, що ти зі мною цим поділилась . Обіцяю зробити тобі не забутній перший поцілунок - я не вірила тому що чула ,  я вже готувала себе до осуду . А виявляється йому це приємно , не вірячи вухам я заглянула Марку у очі і у них побачила підтвердження його слів .

— Дивні ми наречені з тобою - але я така цьому щаслива зараз , та боюсь що ця казка може швидко завершитись .

— Повір мені. Якщо ти захочеш я зроблю із нас справжніх наречених - моє серце зараз готове розірватись від щастя .

— Хочу , але ми ще так мало знайомі . - я йому також подобаюсь. Ця думка заставляє мене посміхатись , а на очі навертаються сльози . Так, але плакати зараз не час , хоч Марк вже бачив мої сльози від сміху .

— Я вже піду . Бажаю тобі гарного завершення дня . Бувай - сама тягнусь, щоб поцілувати тепер його в щоку . Від близькості та його приємного запаху у голові починає паморочиться, швидко цілую і просто отримую фантастичне задоволення. У нього така приємна шкіра , навіть щетина її не псує .

— Тобі також . До завтра моє сонце - Мара так ніжно посміхається мені , що хочеться обійняти його і залишиться у обіймах до ранку .

Тому поки я зовсім не втратила голову біжу до дому . Потрібно готуватись до навчання, а також подумати що я вдягну на вихідні . Адже вечеря через три дні, і мені здається часу багато, а наступної секунди що його катастрофічно мало . Переглядаю весь одяг у шафі , та красивої сукні, щоб я достойно виглядала немає . Доведеться таки сходити на шопінг , ця думка мене радує, адже я так давно не купляла собі гарних речей.  Тому завтра потрібно буде після уроків зайти у торговий центр за сукнею , а можливо оновлю трохи більше свого гардеробу.

Вже перед сном мені прийшло повідомлення від Марка .

Моє щастя 
" Спокійної ночі  моє сонечко"

Я 
" Тобі також приємних снів "

Я перечитала це смс разів двадцять точно, лежачи в ліжку радісно тупала своїми ніжками . Я справді йому подобаюсь , цікаво що він придумає для нашого першого поцілунку.