Читати книгу - "Голова Якова, Любомир Андрійович Дереш"

інструменту свого розуму, і тепер із цією розкроєною (другою, внутрішньою, до якої

нікому немає діла) головою треба щось робити.

І він поїхав до Києва.

13.

Отже, ти — Ірена.

Я втік, а ти залишилась. Жертва та убивця помінялись місцями. Ти — надзвонювала мені

вечорами, і я наперед знав, що зараз ти плакатимеш у слухавку,

підвиватимеш щось по-шведськи, французькою вмовлятимеш мене повернутися,

погрожуватимеш, що поріжеш жили у ванній під музику Бьорк.

Я — перестав відповідати на твої листи.

Через місяць Ірена написала есемеску, що вона і далі плаче кожен день і що в неї

затримка. Я поринув у музику для реклами і жарти з колегами.

«Я схибила, — прийшла есемеска наступного дня. — Я зайва у твоєму космосі». Я вийшов

на балкон, де накурювався травою відділ кульори з журналу новин — їхній офіс був

поверхом вище. Там прийшла ще одна есемеска: Моє тіло не належить мені. Я не можу

відмовити жодному, тому що всі вони — ти. Через них я з'єднуюся з тобою». Мої руки

затремтіли. Я відчув нудотну потребу втратити останній зв'язок, останнє розуміння

дійсності, яка зі мною відбувалася, питав у дівчат з відділу культури, чи вони не

пригостять. Мені задули паровоз коштом редакці.

Коли я видихнув, прийшла третя есемеска:

З приводу дитини я теж учинила неправильно. Це на моїй совісті».

Після цього від неї не було чути нічого доїть довго.

Може, місяців вісім.

14.

Всі вісім місяців він лежав, затримавши дихання.

На думках про майбутнє він повісив замок, всілякі контакти з минулим відсік. Не брав

слухавки з невідомих номерів. Не користувався і-мейлом. Заліг на дно.

І однаково його знайшли. І не важливо, хто здав — чи ворони натріскотіли, чи сови

напугукали, чи його продали їжаки з лісів довкола батькової хати. Вони прийшли і

спитали: чи бачив хто? І їм показали.

Його вистежили. Його викликають на килим.

15.

Ірена відновила скандинавський терор за день до смерті батька. Остання її есемеска була

такою: «Моє тіло не упізнають в Японії».

А може, це був не терор. Може, це був останній скрик вьольви?

Він упіймав на собі погляд Пустки, Порожнечі, і цей Погляд був присудом.

Спустошеність. Devastation. Станція Дева. Пралайя. Холодіючи, він зрозумів, що його

впіймали і тепер поведуть до суду.

Яків вирішив, що явка з признанням пом'якшить покарання.

Після кави і сигарети Яків сказав братові, що хоче поїхати до Львова. Брат підкинув його

до церкви Юра, далі Яків пішов сам.

Ранок у Львові. Туман. Крики галок.

Скрізь строгі чорні дерева. Голе чорне гілля.

Стиснутий в одну точку, ритмічно набираючи Іренин номер, Яків простував по проспекту

Свободи у бік Високого Замку. Там Ірена винаймала квартиру.

Дорогою Яків купив орхідею. Іренина шия така ж довга і тонка. Голос у слухавці сказав, що

такого абонента більше не існує.

Дорога на Високий Замок. Шум машин.

Підіймаючись до краю вулиці, Яків відчув недобре. З вікна флігеля, де жила Ірена, хтось

викидав речі. Летіли сукні, білизна, книги і диски.

— Ей! — Яків задер голову. — Це що робиться?

Піднявся сходами на флігель і подзвонив у двері.

— Чого треба?

— То Яків, пані Маріє.

— Ану йди до сраки, ти, скурвий сину, шоби я твоєї ноги тут не бачила!

— Відчиніть, я хочу поговорити. — Яків дубасив по дверях. Йому відчинила жінка у

чорній хустині, стара шизофренічка пані Марія. — Ви чого її речі викидаєте? Де Ірена?

— А йшов би ти до сраки, скурвий сину. Я їй сказала: я то всьо повикидаю к чортовій

матері. Я вже ключі поміняла, вона вчора прийшла, плакала тут під дверима. Біси! Я вам

кажу, людоньки, кругом сатана! — задихалася пані Марія.

— Ви що, вигнали її?

— Я їй сказала: ти, проститутка валютна, ти мене будеш серед чесних людей

позорити? Ой, Боже… Ану відступись, хай повітря заходить в хату. Та мені від її мотлоху

дихнути нема чим…

Яків зайшов у кімнату, де жида Ірена. Він хапав усе, що бачив Іренине. Пані Марія

скрикнула:

— Ти як сюди заліз, га? Боже, злодій! Ти шо робиш?

— Пані Маріє, та це я, Яків!

— Забирайся, поки я міліцію не викликала! Ухопивши, що побачив, збіг по сходах

униз.

У болоті лежали речі Ірени. Він зібрав усе.

17.

Квадрат кімнати у батьківському домі заспокоював. Кімнати повинні бути квадратними, тоді вони заспокоюють. Куб — основа Всесвіту.

Яків сів на мату. Узяв айпод. Він подарував його Ірені на день народження. Реґіна

Спектор, альбом «Begin to Hope». Сів біля її речей і перебирав одну за одною.

На пісні «Apres mоі» він розплакався. Він утомився до краю.

ІІІ

Урочистості екзистенційного характеру

Andante

(в темпі повільного кроку)

1.

Хто шукає Дерево, знаходить Землю. Хто шукає Землю, знаходить Воду. Хто шукає Воду, знаходить Вогонь.

Хто шукає Метал, знаходить Дерево.

Хто шукає Бога, знаходить себе. Хто шукає себе, знаходить Бога.

2.

Становлення гада, — рептилоїдологія, — як точна наука з'явилася порівняно недавно.

Вона ґрунтується на ідеї, що плазуни, комахи і птахи володіють якостями, які людина

здобуває і втрачає в процесі онтогенезу заплідненої яйцеклітини. Десь там, згідно з

версією рептилоїдологів, триває єдиний і, можна сказати, братній еволюційний процес

поділу чотириногих на земноводних, рептилій, птахів і ссавців.

Відновлення зв'язків з утраченою ланкою еволюції, згідно з теорією рептилоїдологів, неминуче призведе до виникнення нової форми життя — такого собі універсального

розумного бульйону, гіпотетично — шуканого нацистами Космосу, спроможного

спричинити ланцюг подальшого еволюційного сходження, перетворюючись із учасника

цього шоу на його режисера. Цьому сходженню з еволюційного конвеєра і присвячена

практична частина гадознавства.

3.

Наука збирає довкола себе дилетантів — любителів ажіотажу, які зі строгих і

неупереджених досліджень роблять профанацію, послуговуючись звичкою відміряти на

око.

Серед них трапляються і справжні художники.

Яків волів сприймати гадознавство не як науку, а як мистецтво.

4.

Над теоретичними засадами становлення гада Яків почав замислюватися разом з Гаррі

Поттером. Як і мільйони дітей по цілому світу, він зробив свій вибір на користь могутності

й магії, на користь інопланетян і теорії великого вибуху, на користь зоряних війн і кіл на

полях.

Він хотів стати універсальною розумною живою субстанцією, яку б інші називали

Космосом.

Він завжди здогадувався, що він романтик.

5.

Наука обсаджування, або наука ставання гадом, якщо висловлюватись літературно,

ділиться на три штуки, або ж мистецтва. По-перше, це штука нерухомості. Справжній гад

ніколи нікуди не рухається. Він стає на

потрібну хвилю і дозволяє нести себе.

Хвиля також дає йому