Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Пiснi, Степан Васильович Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Пiснi, Степан Васильович Руданський"

48
0
11.07.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пiснi" автора Степан Васильович Руданський. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7
Перейти на сторінку:

Не ум­руть во­ни:

Кожна щілоч­ка

Полетить жи­ва,

Як та пчілоч­ка;

Полетить жи­ва

І по­ко­титься,

В сотні, ти­сячі

Переплодиться.

І я знов жи­вий

Світ ог­ля­дую,

Смерті пер­шої

Не при­га­дую.

Прийде дру­га смерть -

Світ зчорніється,

Земля вся в снігу

Забіліється.

І весь світ ма­ра

Зморить го­ло­дом

І щілки мої

Зціпить хо­ло­дом.

Але хо­лод той

Не уб'є жит­тя.

Перейдуть віки,

Ожиє ди­тя.

Перейдуть віки,

Світ за­ва­литься,

Вогнем-стовогнем

Весь роз­па­литься.

І сніги тоді

Паром ки­нуться,

І щілки мої

Знов про­ки­нуться.

І щілки мої

Знов про­ки­нуться,

Найдуть зем­лю знов,

Знову ки­нуться.

Найдуть зем­лю знов,

Знову ки­нуться,

В сотні душ жи­вих

Перекинуться.

І піде жит­тя

Знов дра­би­ною,

І я виг­ля­ну

Знов ди­ти­ною.

А ти ждеш, ма­ро!

Легке то­читься,

Ти не жди - мо­ри,

Коли хо­четься.

Місяць, рік піждеш -

Що уво­ди­ти?

Трудно ду­ми всі

Разом спло­ди­ти.

Трудно ду­ми всі

Разом спло­ди­ти;

Чого ж ждеш, ма­ро?

Що уво­ди­ти?

17 ав­гус­та

ОЙ ТИ, КА­ЛИ­НО, ОЙ ТИ, МА­ЛИ­НО...

Ой ти, ка­ли­но, ой ти, ма­ли­но,

Ой чо­му ти не рос­ла?

Ой ли­бонь-бо те­бе, чер­во­на ка­ли­но,

Ой ли­бонь-бо те­бе, чер­во­на ка­ли­но,

Бистра во­да зай­ня­ла.

Ой ти, ка­ли­но, ой ти, ма­ли­но,

Ой чо­му ти не цвіла?

Ой ли­бонь-бо те­бе, чер­во­на ка­ли­но,

Ой ли­бонь-бо те­бе, чер­во­на ка­ли­но,

Бистра во­да за­нес­ла.

"Ой во­да гра­ла, ме­не не зай­ма­ла,

Не тим-бо ж я не цвіла.

Не цвіла я з го­ря, що мо­го яво­ра

Не цвіла я з го­ря, що мо­го яво­ра

Бистра во­да зай­ня­ла.

Зайняла во­да, зай­ня­ла бист­ра,

Покотила на Ду­най,

А мені, ка­лині, бідній си­ро­тині,

А мені, ка­лині, бідній си­ро­тині,

Тяжка ту­га та пе­чаль.

Зайняла во­да, зай­ня­ла бист­ра,

Покотила на ріку,

А мені, ка­лині, бідній си­ро­тині,

А мені, ка­лині, бідній си­ро­тині,

Тяжка ту­га довіку!"

СЕРБСЬКА ПІСНЯ

Моя ха­та - чорні го­ри,

А пос­те­ля - камінь го­лий;

Мої брат­тя - ко­му го­ре,

Мої брат­тя всі со­ко­ли.

Де во­ро­га зав­ва­жа­ють,

Як блис­кав­ка, наліта­ють.

Моє сер­це ве­се­литься,

Як за­пу­кає руш­ни­ця,

Як ту­рецькую ско­ти­ну

Неживою з ко­ня ски­ну

Та го­ло­ву йо­го пся­чу

На колі своїм по­ба­чу.

Квітчу го­ру не квітка­ми -

Турецькими го­ло­ва­ми;

Квітчу плечі свої сербські

Турецькими жу­па­на­ми.

Турки кулі ви­ли­ва­ють,

Кулі турків по­би­ва­ють.

Здоров бу­ду - то при­бу­ду

І до твої, аго, ха­ти

І з жінкою твою бу­ду

Цілу нічку но­чу­ва­ти,

Твій тю­тюн бу­ду ку­ри­ти,

А ко­ра­ном борщ ва­ри­ти.

Візьму, аго, ко­ня тво­го,

Тогді бо­сий ти пос­ка­чеш;

Візьму, аго, ме­ча тво­го,

Тогді прас­ни­цю по­ба­чиш.

Та ще те­бе, вра­жий діду,

Осідлаю та й поїду.

Тогді сво­го до­ко­наю,

Псячу го­ло­ву зру­баю.

Твоє м'ясо бу­де в полі,

Голова на час­то­колі,

І го­ло­ву чер­ви сто­чать,

А пси пси­ну роз­во­ло­чать.

Тобі го­ре, сер­бе-бра­те!

Ніхто не йде по­ма­га­ти.

Тілько сам ти між го­ра­ми

Справляєшся з во­ро­га­ми.

Сербин крик­не - б'є руш­ни­ця,

Тим Сербія і дер­житься!

ІЩЕ ВЧО­РА ІЗВЕ­ЧО­РА

Іще вчо­ра ізве­чо­ра

По за­ході сон­ця

Поглядав я на ули­цю

Край сво­го вікон­ця.

Поглядав я на ули­цю -

Бучно бу­ло всю­ди,

І ми­га­ли ми­мо вікон

Знакомії лю­ди.

І сьогодні іще до дня

До моєї ха­ти

Збиралися то­ва­риші

Тугу роз­ва­жа­ти.

Розважали, роз­мов­ля­ли,

Щиро обійма­лись,

Виливали ду­шу в ду­шу

І не ог­ля­да­лись.

Півгодини до ма­ши­ни,

Як ма­ла ру­ша­ти,

Виходила і ти, ми­ла,

Мене ви­ряд­жа­ти.

Вийшла, ста­ла на по­мості,

Хусткою зак­ри­лась,

Дивилася-дивилася…

Так і роз­лу­чи­лась.

1 сен­тяб­ря

1 2 3 4 5 6 7
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пiснi, Степан Васильович Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пiснi, Степан Васильович Руданський"