Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Коханий,

я Тобі дуже, дуже дякую за Твого дорогого листа, за запрошення, і за все, що Ти робиш для мене. Я відразу все налагодила, була в консульстві й тепер з нетерпінням чекаю на візу. Коли все вже буде готовим, і я зможу їхати, цієї миті я ще не знаю, однак надіюся, що зможу рушати на першому тижні жовтня.

Звісно, перед тим, як вибиратися в таку далеку й таку вирішальну подорож, треба багато зробити, я дуже хвилююся, як мені тут — і наскільки — зніматися з місця. Окрім того, я ще чекаю, яким буде рішення стосовно моєї книжки у С. Фішера; та вирушу й без повідомлення від д-ра Бермана{56}, як тільки буду готова. Щоб не впасти цілком знесиленою у Твої обійми, коли прибуду, я маю намір зупинитися в Інсбруці{57} й Базелі{58} у своїх знайомих, на один день, а то й ніч, — а також для того, щоб приїхати до Парижа, перепочивши. Мені важко тепер багато писати; збережімо, краще, усе для прийдешніх днів, коли будемо разом.

Як тільки знатиму більше, насамперед — час від’їзду або прибуття, напишу знову.

Передай, будь ласка, пані д-р де Розенберґ, яку я, на жаль, особисто не знаю, мою сердечну подяку!

Невдовзі цілком

Твоя

Інґеборґ.

15 {59} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Відень, 27.9.1950

Коханий,

я так прагну мати хоч трошки захистку, що вже майже боюся, що незабаром знайду його. Ти мусиш мати зі мною багато терпіння — або сприймати мене дуже просто. Я розгублена, розпачлива й роз’ятрена, і я знаю, що не повинна очікувати від самого Парижа подолання всіх цих внутрішніх труднощів, і що, натомість, багато залежить від мене й від наших стосунків.

Я то радію прийдешньому, то боюся його; усе-ще переважає страх. Спробуй, будь ласка, бути добрим до мене, і спробуй мене утримати! Деколи мені видається, що все це — тільки бентежливий сон, і що Тебе цілком не існує, не існує Парижа, а тільки страхітлива, стоголова Гідра нестатків, яка безжально мене розчавлює й не відпускає.

Свою візу я повинна забрати 5-го жовтня; надіюся, вона таки вже буде готова. Якщо б, окрім цього, надійшли ще потрібні гроші{60}, то я, після довгого часу, знову мала б підставу для того, щоб бути щасливою.

Я обіймаю Тебе, дорогий, і незабаром надішлю Тобі звістку, коли виїжджаю!

Твоя

Інґеборґ.

27-го вересня 1950 р.

16 {61} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 14.10.1950 {62} або після цієї дати

Люба Інґеборґ,

зараз пів на п’яту, і мені потрібно йти до свого учня{63}. Це мало бути наше перше рандеву в Парижі, моє серце сильно билося, але Ти не прийшла.

Я мушу дати сьогодні ще два уроки, маю далеко їхати й повернуся лише за чверть до дев’ятої.

Під’єднання для Твоєї праски є в лампі; але будь обережною і добре замикай двері, щоб обслуга готелю не помітила, що Ти прасуєш. Повідписуй також свої листи. Чекати листів завжди важко.

І подумай трохи над тим, що на мене наринуло, коли я говорив з Тобою.

Пауль

17 {64} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, ймовірно, Париж, після 14.10.1950 або після 25.2.1951 {65}

Люба Інґе,

я повернуся приблизно о 1.45 — зачекай мене, будь ласка,

Пауль

18 {66} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Відень, 4.7.1951