Читати книгу - "Ігри Немезиди, Джеймс С. А. Корі"

— Ще не скоро, — відповіла Наомі Еймосу з набитим тофу ротом. — Кріплення двигуна у нашого «Росі» злецько прогнулись!

— Трясця! — лайнувся Еймос, умощуючись та хапаючи й собі палички. — Лишив я вас, народе, всього на парочку тижнів самих, і ви роздовбали мені моє дитятко!

— Та була ж застосована чужопланетна суперзброя до нашого кораб­­ля! — виправдався Алекс, заходячи з наїжаченими сонно-­спітнілими патлами на голові до кімнати. — А коли змінено закони фізики, де ти подінешся від помилок?

— Ті ж вила, тільки в профіль, — так відгукнувся Еймос — і вручив пілотові коробку рису з підливою карі. — А дай-но більший звук! Там наче Ілус показують?

Наомі підкрутила звук настінного відео, й голос диктора новин заповнив приміщення.

— ...почасти відновлено постачання енергії, але джерела на поверхні планети кажуть, що ця перешкода ще...

— Невже це справжнє курча? — спитав Алекс, хапаючи іншу коробку. — Показушно трохи розкошуємо, чи не так?

— Цить! — йому на те Еймос. — Там мова якраз про ту колонію.

Алекс закотив очі під лоба, але не огризнувся — тільки наклав гірку соковитих волокон курчатини у свою тарілку.

— ...що ж до інших новин, то на цьому тижні просочився короткий, хоч і досить докладний, звіт про розслідування торішнього нападу на корабельні, що на Каллісто. Хоча досі ще немає остаточного висновку, в цьому попередньому звіті припускається, ніби причетною до того інциденту стала якась скалка Об’єднаного поясу астероїдів, і тому вина за тяжкі ті втрати лягає на...

Сердито стукнувши по настільних контролях, Еймос вимкнув звук.

— Лайно! Я ж хотів більше почути про події на Ілусі, а не про те, як самі себе підірвали якісь там товстозаді ковбої ОПА...

— Хотів би я знати, чи відомо Фредові, хто скоїв ту колотнечу, — мовив Голден. — Непросто ж твердолобикам ОПА відійти від своєї теології «Ми проти Сонячної системи».

— Та й чого, зрештою, вони там домагалися? — сказав Алекс. — Ніякого важкого оснащення на Каллісто не було ж. Ніяких бомбочок. Нічого такого, що вартувало б аж отакого нальоту.

— То що, зараз треба розгребти оте лайно, аби вишукати в ньому сенс? — здивувався Еймос. — А киньте мені он те стегенце.

Голден зітхнув і відкинувся на спинку свого крісла.

— Я знаю, що напрошуюсь на звання наївного телепня, але після Ілуса мені здавалось, що ми заслужили на якусь часинку спокою. Що більш нікому не треба нікого підривати.

— Насправді тут ось яке співвідношення, — заговорила Наомі, а тоді, притлумивши надху, поклала свої палички. — Земля й Марс скузуються, але не воюються; легітимне крило ОПА урядує, однак і воно не воює. Колоністи на Ілусі співпрацюють з ООН — замість перестріляти одне одного. Та краще вже так, аніж ніяк. Хоча годі сподіватися, щоб усі були на одній сторінці. Ми ж бо, зрештою, все ще люди. І завжди якийсь відсоток нас буде дірками в дупі.

— Босе! — вигукнув Еймос. — Аніхто ще не казав правдивіших слів!

Вони покінчили з їжею і кілька хвилин сиділи в дружній мовчанці. Еймос дістав із холодильничка декілька пляшок пива й повручав усім по одній. Алекс рожевим нігтем длубався в зубах. Наомі знову засіла за свої підрахунки вартості ремонту.

— Отже, — підсумувала вона, почаклувавши ще хвильку над цифрами. — Добра новина тут та, що, хай навіть і ООН, й ОПА виснують, ніби ми самі несемо відповідальність за наші ремонтні рахунки, ми спроможемося покрити їх навіть тим, що маємо в аварійній касі нашого корабля.

— Буде нам повно роботи: провóзити колоністів крізь кільця, — сказав Алекс. — Якщо, звісно, ми ще будемо літати.

— Авжеж! — пирхнув Еймос. — Ми в наш крихітний трюм стільки того компосту напхаємо! А ще не благатимемо всякого відчайдуха: «Стань, ну стань нашим клієнтом!»

— Погляньмо сміливо правді в вічі — тій, що нам світить, — закликав свій екіпаж капітан Голден. — Якщо все й далі пливтиме оцим самим плином, то ой нелегко буде нам підшукати заробіток для приватного військового корабля.

Еймос зареготався.

— Дозвольте-но мені першому запретендувати на пророчі слова: «А я ж вам казав!» Та хай я й не доживу до такого моменту, коли не справдяться оці ваші прогнози!

Розділ другий. Алекс

Коли вітер космічного життя-буття змінювався надовго, Алексові найдужче подобалось, як це переінакшує його відчуття часу. Тижні — а то й місяці — тривалого перельоту були чимсь таким, от ніби ти вийшов з історії і втрапив до якогось крихітного й геть окремішнього всесвіту. Все звужувалося до твого корабля й товариства на його борту. На довгі-предовгі відтинки часу й простору не було тоді нічого, окрім виконання твоїх основних обов’язків, то й життя втрачало всяку свою нагальність. Усе тоді ставало плановою роботою, а план зводився до уникання всього критично-небезпечного. Мандра крізь порожнечу прóстору навіювала йому якесь ірраціо­нальне чуття супокою та добробуту. Саме завдяки цьому він і міг виконувати свою роботу.

Знав він інших людей, молодих зазвичай чоловіків і жінок, які сприймали це інакше. Ще коли Алекс був у військово-космічному флоті, працював там один пілот, який чимало трудився у засягу внутрішніх планет, літаючи поміж Землею, Місяцем та Марсом. Згодом він перейшов, під Алексовим керівництвом, на маршрути до юпітеріанських супутників. Десь тоді скінчилося й літання в межах внутрішніх планет, і молодик просто на очах почав розпадатися: спалахував через щонайбуденніші дрібнички, їв забагато або не їв зовсім нічого, невгамовно шугав то до командного пункту, то в машинну залу, а тоді знову туди й сюди — геть мов тигр у клітці. Коли долітали до Ганімеда, Алекс із корабельним лікарем погодилися: таки треба вже пододавати заспокійливе до їжі цього хлопця — поки ситуація не вийшла з-під контролю. А коли корабель виконав своє завданя, Алекс порадив тому пілотові більш ніколи не ходити в далекі рейси. Є ж бо такі пілоти, що й тренажі всі пройдуть, і всі тести-іспити по­здають, а непомічений гандж аж у далекому польоті виявиться.

Хоча, звісно, і на самого Алекса тиснули деякі стреси та клопоти. Відколи згинув «Кентербері», Алекс ніяк не міг позбутися якоїсь постійної, не зовсім усвідомленої тривоги. Лише чотири душі — от і весь екіпаж «Росинанта»: явно замало! Екіпаж недоукомплекто­ваний. Еймос і Голден — то дві сильні чоловічі