Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов 📚 - Українською

Читати книгу - "Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Переможців не судять" автора Олександр Юрійович Есаулов. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 89
Перейти на сторінку:
у Москву. Голиков не мав ні бажання, ні часу дискутувати. Для нього усе було ясно.

— Не хотите подписывать? Ну и чёрт с вами! Тогда я подпишу и без вашей визы! Имею право! Я вас не задерживаю…

Коли за прокурором зачинилися двері, Голиков викликав Захарічева.

— Вот что, комиссар, переделай приказ. И напиши, чтобы всех бандитов, которых поймают на месте преступления, стреляли там же. Панькаться ещё с этой сволочью…

Захоплених бандитів розстріляли на очах усього населення Стасова. Селяни схвально гули, коли командир 131 кавалерійського полку майор Деде-оглу читав короткий наказ командуючого армією та кивнув лейтенантові, який командував комендантським взводом. Марійка з батьками теж стояли у натовпі. Перед її очима все ще були й пожежа, і мертві Паламарчуки, і родина Цвітовичів, постріляних біля своїх обійсть, тому вона без жалю дивилася на захоплених поляків, які доживали на цій землі останні хвилини. Але коли були піднято зброю, коли дула гвинтівок глянули в зіниці приречених, вона затихла. Мабуть, не лише Марійка, але й натовп теж щось відчув і теж притих. Так, перед шеренгою бійців стояли вбивці, але їх зараз теж уб’ють. Вб’ють просто та легко, одним порухом пальця, що натисне на спусковий гачок гвинтівки, на підставі папірця з підписом та печаткою… Вб’ють тому, що хтось, хто сидить далеко звідси, хто не бачив затриманих навіть краєм ока, так вирішив. Собаці — собача смерть, це так, але ж і собака воліє жити… І має на це право… І хто вищий за

Бога? Адже лише він має право вирішувати, кого забирати до себе…

Пролунали постріли, і на планеті Земля стало надев’ятеро людей менше. Хто у цьому винен? Ці дев’ятеро, які голодними та озлобленими блукали між молотом та ковадлом, між двома арміями, зустріч із кожною з котрих могла принести їм тільки те, що врешті решт і принесла: смерть? Командуючий шостою армією Голиков, який підписав наказ?.. Сталін та Гітлер, які домовилися про розподіл Польщі? Юзеф Пілсудський, який не проґавив моменту та зміг відірвати у 1921 році від України добрий шмат? Ленін, який створив супердержаву і дав їй такий напрям розвитку?

Держава розповзалася і розповзалася, відкушуючи та перетравлюючи величезні шматки Азії, Закавказзя, Прибалтики, і ось настала черга Європи? А може, винен Іван Калита, збирач землі руської? Чи київські князі? Откуда єсть пошла руська земля… Хто винен у тому, що на Землі стало на дев’ятеро людей менше?!!

Нечипоренко таки дотримав слова і написав листа на ім’я Сталіна та Наркома оборони Маршала Радянського Союзу К. Ворошилова. Коли помічник наркома Хмельницький доповів про отриманого від прокурора шостої армії Нечипоренка листа, маршал здивовано звів брови:

— Какого чёрта? Они что, договориться не могут? Делать им больше нечего? А ну, дай сюда…

Маршал прочитав листа та знизав плечима: ну, пристукнули кількох мерзотників, і зовсім вже зібрався кинути його на стіл, але зупинився і глянув уважніше.

— Стой… Не может быть, чтобы Нечипоренко не проинформировал про этот случай своё руководство. Если я пошлю его к чёртовой бабушке, то значит, отправлю по этому же адресу и всю прокуратуру… Нехорошо… Совсем нехорошо… В такое-то смутное время ссориться с прокуратурой совсем не с руки!

— Хмельницкий, вот что, — звернувся він до помічника, — подготовь-ка приказ вот по этому случаю… — він стрясонув листом, — Голикову — выговор, ну и всем остальным, что положено…

— Слушаюсь, товарищ маршал!

На початку листопада комкору Голикову поклали на стіл наказ Маршала СРСР, Наркома оборони К. Ворошилова:

«ПРИКАЗ НАРОДНОГО КОМИССАРА ОБОРОНЫ СОЮЗА ССР.

О наложении взысканий на командование 6-й армии, командиров ряда частей за незаконные действия на территории Западной Украины.

№ 0059

10 ноября 1939 г.

16 октября на имя т. Сталина и мое поступило письмо военного прокурора 6-й армии Нечипоренко о неправильных действиях некоторых лиц начальствующего состава во время военных событий на территории Западной Украины.

По моему приказанию Политическое управление Красной Армии произвело расследование и установило, что в 6-й армии во время военных действий имели место случаи расправы над офицерами и чинами полиции бывшего польского государства, а также отдельными лицами из гражданского населения.

Военный совет 6-й армии в лице командующего армией комкора т. Голикова и члена Военного совета бригадного комиссара т. Захаричева не только не вёл достаточной борьбы с этими проявлениями произвола, но и сам 20 сентября 1939 г. принял поспешное необдуманное постановление.

Получив донесение о действиях банды, состоящей из жандармов, офицеров и польских буржуазных националистов, устроивших в тылу наших войск резню украинского и еврейского населения, Военный совет дал ошибочную, неконкретную, а потому недопустимую директиву: «Всех выявленных главарей банды погромщиков подвергнуть высшей мере наказаний — расстрелять в течение 24 часов». На основании этого постановления были расстреляны 9 человек.

Военный совет 6-й армии вместо того, чтобы поручить органам военной прокуратуры расследовать все факты контрреволюционной деятельности захваченных лиц и предать их в установленном порядке суду Военного трибунала, вынес общее постановление о расстреле главарей банды без поимённого постановления подлежащих расстрелу. Подобные решения Военного совета 6-й армии могли быть поняты подчинёнными как сигнал к упрощённой форме борьбы с бандитами.

В частях 2-го конного корпуса, входящего в состав 6-й армии, зарегистрировано, например, до 10 случаев самочинных действий начсостава разных степеней в отношении задержанных польских бандитов.

Учитывая, что в поступках виновных в незаконных действиях не было преднамеренной злой воли, что все это происходило в обстановке боевых действий и острой классовой и национальной борьбы местного украинского и еврейского населения с бывшими польскими жандармами и офицерами и что отданное распоряжение явилось результатом ошибки и недопонимания, приказываю:

— Обратить внимание всего начсостава на недопустимость повторения в будущем всяких самочинных действий, противоречащих духу и уставам Красной Армии.

— За вынесение поспешных, необдуманных постановлений, противоречащих установленным порядкам в Красной Армии, Военному совету 6-й армии комкору т. Голикову и бригадному комиссару т. Захаричеву объявляю выговор.

— Непосредственно виновным в незаконных действиях командиру 131-го кавполка майору т. Деде-оглы, младшему политруку 131 кавполка т. Черкасову, лейтенанту того же полка т. Кольцову, комиссару отдельного дивизиона связи 2-го конного корпуса старшему политруку Безносенко объявляю выговор.

— Военному совету Украинского фронта установить остальных лиц, непосредственно виновных в самочинных действиях в 6-й армии, и наложить на них дисциплинарные взыскания своей властью, донеся мне об исполнении.

Народный комиссар обороны СССР

Маршал Советского Союза

К. Ворошилов[8]»

— Тьфу ты!.. — спересердя вилаявся Голиков, — Нечипоренко ещё этот… Засранец!..

РОЗДІЛ 4

ТЕРНОПІЛЬ. ГРУДЕНЬ 1939 РОКУ

У заступника голови Тернопільського облвиконкому товариша Михайла Юрійовича

1 ... 6 7 8 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Переможців не судять, Олександр Юрійович Есаулов"