Читати книгу - "Тіні Системи 2, Марті"

Темрява. 

Глухі звуки. Запах гару. 

Кіра різко відкрила очі. Важке тіло лежало поверх неї. 

Клон Олекси. 

Мертві, позбавлені життя очі втупилися в нікуди. Його кров – не зовсім людська – повільно стікала на її шию. 

Вона різко відштовхнула його. 

Поруч стояла та сама жінка. 

— Ми тебе попереджали, — сказала вона, не виказуючи жодних емоцій. 

Кіра важко дихала. 

— Врятувала мене вдруге? — її голос був глухий, переповнений люттю та втомою. 

— Це останній раз, — жінка кинула їй зброю. — Вставай. У нас є робота. 

Кіра ще раз поглянула на мертвого клона Олекси. Він був таким самим, як її Олекса… І водночас зовсім іншим. 

Вона підняла зброю та рушила за жінкою.


---


Після кількох годин подорожі підземними тунелями Кіра та її нова "рятівниця" вийшли на поверхню в старій промзоні. Руїни, іржаві каркаси будівель, сліди давніх боїв. 

— Це ваш штаб? — недовірливо запитала Кіра. 

— Це — одна з точок. 

Жінка постукала по металевих дверях. Відповідь була майже миттєвою. 

Двері відчинилися, і Кіра побачила кількох людей. Озброєні, зосереджені, погляди холодні. 

— Ще одна? — пробурмотів один із них. 

— Вона знає більше, ніж здається, — відповіла жінка. 

— І що ж я знаю? — Кіра схрестила руки на грудях. 

— Те, що Система тепер полює саме на тебе, — суворо сказав інший чоловік, явно один із лідерів. 

Кіра стиснула щелепи. 

— Я й так це знала. 

— Але тепер ти не просто мішень. Ти – ключ. 

Кіра здригнулася. 

— До чого? 

Жінка підійшла ближче. 

— До остаточного знищення Системи.


--- 

Тиша. 

Кіра подивилася на всіх присутніх. 

Союзники? Чи просто ще одна група, яка використає її в своїх цілях? 

— Якщо я ключ, — повільно сказала вона, — то, напевно, мені варто знати, що саме я відкриваю. 

Лідер групи посміхнувся. 

— Саме це ми й збираємось тобі пояснити.