Читати книгу - "Тіні Системи 2, Марті"

— Система не просто так полює на тебе, — сказав чоловік, що стояв перед Кірою. Його звали Едвард, і він, схоже, був одним із лідерів опору. — Вони вже пробували знищити тебе, але тепер їм потрібна ти. 

Кіра схрестила руки на грудях, зосереджено дивлячись на нього. 

— Чому? 

— Ти — останній носій незараженої інформації. 

Вона підняла брову. 

— Що це означає? 

— Система знищила або перепрограмувала всіх, хто міг розповісти про її походження. Але ти була поруч із тим, хто сам став її жертвою. 

Кіра різко відвернулася, намагаючись не думати про Олексу. 

— Вони хочуть дістатися до твоєї пам’яті, Кіро. В твоїй голові може бути відповідь, як їх зупинити. 

Вона з силою видихнула. 

— І що мені тепер робити? 

— Ми підемо на головну базу Системи, — впевнено сказав Едвард. — Але спочатку… 

Раптом один із бійців урвав його: 

— Тривога! У нас проблеми! 

На екрані висвітилася серія кодів. 

— Вони активують клонів! 

Кіра відчула, як холод пробігся по її спині.


--- 

СЕРЦЕ СИСТЕМИ 

— Він впорається з ними, — голосно сказала жінка у чорному костюмі, стоячи перед голограмою. 

На екрані перед нею з’явилося кілька десятків клонів Олекси, які стояли нерухомо, ніби манекени. 

— Завантаження завершене. Клони готові до місії. 

Жінка посміхнулася. 

— Координати? 

— Передані. Вони вже в дорозі. 

Вона злегка нахилила голову. 

— Дивись, як спалахне їхній опір.


--- 

ПОВСТАНСЬКА БАЗА 

— Вони тут! 

Здалеку почулися вибухи. Будівля затремтіла. 

— Нас оточують! — вигукнув один із бійців. 

Кіра відчула, як у грудях розливається страх. 

І ось, нарешті, вона побачила їх. 

Олекса. 

Десятки, сотні, тисячі. 

Такі самі, як її Олекса. Але позбавлені душі. 

— Це кінець… — прошепотів хтось. 

— НІ! — закричав Едвард. — Ми можемо…


--- 

Кіра не слухала. 

Вона знала, що це самогубство. 

Вона не могла з цим впоратися. 

Все її єство кричало про те, що треба тікати. 

Вона розвернулася. 

Задні виходи були ще відкриті. 

Кілька секунд – і вона на вулиці. 

Кілька хвилин – і вона у транспорті. 

Кілька годин – і вона вдома. 

Самотня. 

Жива. 

Але чи правильно вона вчинила? 

Її серце калатало, поки вона намагалася знайти відповідь. 

Та відповідь уже чекала її за дверима.