Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

Евсун прокинулася, її сильно боліла голова. Вона пішла на кухню, щоб випити знеболююче. Невдовзі прийшла Айше. Вона побачила стан Евсун — та виглядала дуже втомленою.

Айше:

—Евсун? Як ти? Все добре?

Евсун (з болем у голосі):

— Так, мамо, все добре, якщо не рахувати, що голова розколюється. А ти як?

Айше (спокійно):

— Я добре. Йди відпочинь, і все пройде.

Евсун:

— Гаразд.

Левент (з голосом занепокоєння, заходить у кімнату):

— Евсун!

Евсун (поглядає на нього):

— Брате?

Левент (серйозно):

— Розкажи мені все.

Евсун (неспокійно):

— Що розказати?

Левент (трохи підвищує голос):

— Що ти робила вчора в тому клубі? Ти казала, що йдеш прогулятися.

Евсун (із сумом):

— Брате, я не можу сказати, зрозумій.

Левент (не задоволений):

— Чому не можеш? Чому я знову маю тебе прикривати?

Евсун (сумно, з вибаченням):

— Твоя правда, пробач і дякую тобі.

Левент пішов. Тим часом Дживан отримав новину, що пограбували склади зі зброєю. Він вирішив зустрітися з Ахметом і Ібрагімом, своїми свекрами.

Дживан:

— Думаю, ви вже знаєте.

Ахмет (з розчаруванням):

— Дживане, як таке могло статися?

Ібрагім (злісно):

— Хто це зробив? Я йому руки переламаю!

Дживан (холодно):

— Я знаю не більше, ніж ви, але ми знайдемо, хто це зробив, і покараємо як слід, хто б це не був.

Вони всі разом поїхали на склад, який пограбували.

До Евсун прийшла Айше.

Айше (з турботою):

— Як ти, моя доню?

Евсун (поглянувши на неї з полегшенням):

— Краще, мам.

Вона побачила, що приїхали свекри, і що вони з батьком кудись їдуть.

Евсун (тривожно):

— Мамо, що сталося? Чому приїхали свекри?

Айше (з серйозним виразом обличчя):

— Пограбували склад зі зброєю.

Евсун зразу згадала слова Еміра Шенгіза. Вона була впевнена, що це був він.

Евсун (з хвилею тривоги):

— Відомо, хто це зробив?

Айше (спокійно, але з сумом):

— Ні, але знайдуть і в спокою не залишать.