Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"

Евсун повернулася додому. Левент і Айше приїхали з лікарні.

Евсун:

— Мамо? Брате? Де ви були?

Левент:

— Мамо, ти відпочивай, я поговорю з Евсун, ходімо, але батько не має знати.

Евсун:

— Кажи.

Левент:

— Почалася кровотеча, ми могли не встигнути.

Евсун:

— Боже, як мама?

Левент:

— Усе минуло, але нехай вона відпочиває, пізніше зайдеш до неї.

Евсун:

— Гаразд, я буду в себе.

Тим часом Емір Шенгіз натрапив на слід вбивці свого батька. Тепер він був впевнений, що це родина Карабашоглу. Він прагнув помсти.

Ніч. Всі лягли спати.

Емір Шенгіз тихо прокрався в будинок. Евсун, наче це відчула, захотіла води і пішла на кухню. Емір подумав, що це хтось йде, тому закрив їй губи рукою.

Евсун (перелякано, дивлячись на нього):

— Хто ти?

Емір Шенгіз:

— Я Емір Шенгіз.

Евсун:

— Як ти прокрався в будинок?

Емір Шенгіз:

— Це було неважко.

Евсун (розгублено):

— Чого тобі треба?

Емір Шенгіз (загрозливо):

— Ось тобі мій номер, зустрінемось і поговоримо.

Емір зник в темряві. Евсун не могла всю ніч спати, думаючи, хто це був і що він хотів від її родини.

Настав ранок. Всі поснідали. Потім Евсун підійшла до Левента.

Евсун:

— Левент, я хочу трохи пройтись, піду погуляю.

Левент (з турботою):

— Гаразд, але не затримуйся довго.

Евсун:

— Добре.

Вона вирушила на зустріч з Еміром, який чекав її на пристані.

Евсун:

— Кажи тепер, чого тобі треба від моєї родини?

Емір Шенгіз:

— Твоя родина вбила мого батька.

Евсун (збентежена, в паніці):

— Що? Що ти таке кажеш? Моя родина на таке нездатна , ти брешеш, це неможливо!

Емір Шенгіз (різко):

— Досить! Я не терпітиму ще тебе, заспокойся.

Евсун (заперечує):

— Ти брешеш, це неможливо!

Емір Шенгіз (холодно):

— Це твоє право вірити чи ні. Я просто попереджаю: в наступних ситуаціях буду винен я.

Евсун (з обуренням):

— Що ти собі позволяєш?

Емір Шенгіз (рішуче):

— Мені вже час.

Евсун сіла на лежак і заплакала. Потім заспокоїлась і пішла в клуб. Усі думали, що вона вдома. Левент зайшов в її кімнату, думаючи, що вона повернулася, але її не було.

Левент (переживаючи):

— Евсун?

Він негайно поїхав її шукати. Йому зразу подзвонили і сказали, де вона. Левент зайшов в клуб, побачивши Евсун у нетверезому стані, з боку сидів хлопець. Левент підійшов, взяв Евсун на руки і посадив її в машину.

Левент (спокійно):

— Завтра ти мені все розкажеш.

Евсун заснула. Левент розстелив їй ліжко і поклав її спати.

Тим часом у Еміра був план. Він пограбував склади зі зброєю Карабашоглу, перебивши всіх, хто потрапив на його шляху. Сам він залишився живим. Емір добре вмів стріляти і битися. Він міг впоратися з 10-20 людьми одночасно.