Читати книгу - "Слова і фарби, Сергій Кузнєцов"

У борщ завжди кладу сметану,

Нехай там що – хоч сніг, хоч дощ.

Я рано вранці на світанні

Спочатку думаю про борщ.

Про інші страви ходять різні

Недостовірні балачки.

То все пусте, скажу «залізно»,

То все легенди та байки.

     Ось кажуть, сало?! Так, корисно.

     Але ж багато не з’їси!

     Ну, кілограм… буває, звісно,

     А більш не зможеш відкусить.

     Національний бренд, звичайно.

     Та що ж робитиму з борщем?

     Але під напій горілчаний

     Можливо вгамувати щем.

Біг Маки, гамбургери, суші –

То не для мене, не смачне.

Бо лише борщ, признатись мушу,

Мою увагу приверне.

Його я їстиму щоденно,

Та ще й для смаку – з часником.

Мій Борщ – мій Борг, я чую генно,

То ж не зостанусь боржником.

     Немає вибору, козаче.

     Альтернативи не дано –

     Я зупинюсь, коли побачу

     В каструлі величезній дно.

     То ж не журюсь, а їм досхочу.

     Є в нас «обов’язок» такий!

     Хто б нісенітниць не торочив,

     Наш борщ – то страва на віки!