Читати книгу - "Слова і фарби, Сергій Кузнєцов"

Тримаючи у руках керамічну турку – цілком реальна пропозиція.

Я вам продам, шановні, кавоварку.

Не думайте, що це якісь приколи.

Не треба наражатися на сварку,

Тому цю назву не кажіть нікому.

Казати «кавоварка» – це невірно.

А правильно казати треба «турка».

Бо прогріватись має рівномірно.

Така це дивна керамічна штука!

Варити каву – дивовижне щастя.

Ця дія варта слова драматурга.

Арабіку і цукор треба класти

У цю красиву керамічну турку.

Назвати можна й «джезва», ваша воля.

Щоб каву по-турецькому варити.

І хоч би у кав’ярні, хоч у полі

Ти будеш невідривно пити, пити...

Немає в світі кращого напОю,

Ніж кава зварена. Чого бракує?

Візьми її упевнено рукою.

І буде щастя всім, кому смакує.

Вона не є солодкою, гіркою.

Вона жива, як для поета рими.

Вона тече невпинною рікою

По всім кав’ярням запахом нестримним.

Сиди хоч вдома, а хоч просто неба.

Іди на запах, просимо ласкаво!

І більш нічого нам в житті не треба.

То просто кава, то найкраща кава.