Читати книгу - "Ухилянт у Канаді, Григорій Іванович Лешченко"

про можливість купити бронь в Україні, щоб міг спокійно ходити по Києву. Знайомий зятя, хоч і не зізнається, але дуже схоже, що за хабарі зробив собі бронь і возить туристичні групи на екскурсії в Карпати. У нього постійно перевіряють документи та навіть одного разу затримали та протримали кілька годин, але відпустили й продовжує організовувати відпочинок киян. Я вірю, що в Києві зять знову стане прекрасною людиною, як до війни, - ясним сонечком, яке зігріває і прикрашає сірі будні, а про наші сімейні непорозуміння в Канаді забудемо, як про страшний сон, наче ніколи й не було. Зять боїться втратити обличчя перед приятелями. Мов, дорікатимуть, що не потягнув Канаду. Може і в Києві розповідати, що знаходиться в Канаді і як прекрасно йому живеться в Північній Америці. Та проти повернення в Україну протестують канадські знайомі, бо хочуть, щоб у зятя в Канаді чи в іншій країні продовжувалися його пригоди. Тутешні приятелі заради приколу лякають зятя. Мовляв, на кордоні відправлять на фронт:

-Та в Україні снитиметься, що ловлять, аби відправити на війну.

Вірю, що тимчасова імміграція змусить зятя подорослішати; що зять переживе важкий період у Канаді й повернеться у свій вік та стане дорослим. Зятю потрібно вже переставати бути жертвою обставин та бути під постійним гіпнозом друзів і приятелів та перших – ліпших зустрічних. Щоразу з острахом очікуємо в якому настрої зять прийде з роботи. Настрій і поведінка зятя повністю залежить від кількості зароблених грошей. Коли грошей заробляє більш – менш, то зять – прекрасна людина. Виникають фінансові проблеми, то часом, перетворюється на сердите дитя. Такі діти, як зять, запросто можуть розбивати людям серця, з дитячою обмеженістю не розуміти скоєного та бігти далі до наступної жертви. Мені навіть приснився сон, в якому я був матір’ю зятя. Сон схожий на відому притчу про матір. Син вирізав їй серце, бо побився об заклад з друзями. Ніс серце похвастатися перед ними. Спіткнувся і впав, а материнське серце його й питає:

-Тобі не боляче, синку?

Але я лише запитав у тому своєму сні:

-Коли ти вже, синку, повернешся в Україну?

2. В КАНАДУ ПРИЇЗДІТЬ БЕЗ РОЖЕВИХ ОКУЛЯРІВ

Канада - не Україна – У 80-літньому віці життя лише починається – Родич моєї дружини помер, але не поїхав на заробітки за кордон! – Мій батько надто запрограмував своє життя. Програму було виконано. – Таким, як зять і я, по закону Ома сидіть дома – Канада не для всіх - Мільйони вхідних дверей зі звичайного скла в будинках канадців як символ безпечності Канади – Половина українців не ризикнули пожити в Канаді – В українців нової хвилі імміграції немає шансів залишитися назавжди в Канаді - Без мови і фаху в Канаді нічого робити – Туристи з України - Канаду лають і хвалять за одне й те саме - В гостях добре, а вдома краще – Війна за робочі місця – Ціни сарайчиків і фанерних халабуд дорожчі, ніж замки у Франції, а то й за ціною літака – У Канаді є кого дурити – Канадці працюють, як в уповільненому кіно. Не розуміють, що таке український «аврал і завал на роботі». Куди їм! – Українцю в Канаді спалили пельменну, а він і радий – Без сертифікатів високих заробітків ніяк – 500 резюме не допомогло, все одно на вакансію взяли свого – Спочатку потрібні знайомства, аж, потім гарна робота - Працюй без вихідних і прохідних, виплачуй замість канадців іпотеки! – Звільняють з роботи, ну, дуже толерантно. Можуть, навіть, заплакати за компанію - Дуже освічених бояться, великий попит на біороботів – Тисячі липових канадських дипломів - У Канаді корупцію ніхто не зустрічав – Канадські школи, дитсадки, медичні клініки, де ви? Агов? – У швидку зі своєю подушкою і пледом – Клімат на всі смаки – Плач за минулим, коли трава була зеленіша – Усе до лампочки – Кінець канадської мрії?

За 3 роки перебування в Канаді я чув різні думки про цю країну:

-Розрекламували Канаду на кожному кутку, як фінансові піраміди в 90-х роках, а по факту виявилася жахлива дірка. Дно! Страшний сон! Летаргічний! Катастрофа! Дуже дороге село. Передбанник США.

-Мій приїзд у Канаду, то найправильніший вибір у моєму житті. На початку нелегко, але коли знаєш чого хочеш…

- Тут життя проходить мимо. Коли нормально почуваєте себе в Європі, маєте роботу, то в Канаді робити нічого. Та довоєнне життя в Україні було на порядок вище.

-Ми все життя мріяли про таке щастя як Канада.

-Тримайтеся якомога далі від цієї країни великих можливостей, яка стрімко перетворюється на країну третього світу. Канадській мрії кінець. До Канади приїхали люди з тих країн, де погано, і в Канаді теж стало погано. Банки й корпорації усім тут заправляють, для них Канада – трудовий табір. Ціни летять у космос, а економіка – в кому. Депресивна країна через холод, сірість, посередність, відсутність естетики.

-Канада прекрасна і найкраща, але після України.

-Дивна країна. Іншої такої немає.

Я за те, щоб кожен мав право говорити те, що думає, але має бути й право не погоджуватися та мати власну думку. Я – великий фанат Канади. Канада дуже різна: все залежить куди поїдете і як все у вас складеться. У Канаді є все, як і в будь–якій країні. Я няньчу внука, про що мріяв 10 років. Знаходжуся на повному утриманні дітей. Я вважав би час, проведений у Канаді, кращими роками свого життя, аби не війна росії проти України й не дуже хороше відношення зятя. Часто, життя на пенсії лише починається. І не лише в багатьох канадських пенсіонерів.

Моя родичка прожила нелегке й успішне життя, з сім’ї сільських жебраків виросла до великої людини районного масштабу, а перед тим, як розміняти 9-й десяток літ стала вдовою в невеличкому хитрому містечку. Залишилася сама у квартирі. За місцевими звичаями стійко витримала пів року самітності. Майже щодня ходила на могилу чоловіка. Через вигадані страхи спала лише вдень. Потім гайнула до доньки – мільйонерки в Київ. Жартома пустила чутку, що виходить заміж за генерала з палацом. Земляки повірили. Розуміли, що Бог віддячить бабусі за добро, що зробила для людей. З донькою бабуся як туристка об’їздила півсвіту. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то старенька понад 2 роки жила в номері - люкс найкращого американського готелю Кракова:

-У 80-літньому віці, Гриша, життя тільки