Читати книгу - "Кассандра"

казати правду, дівчині се личить

далеко краще, ніж пророча мова.

Отож пряди й не пророкуй.

Кассандра

Я, брате,

сама б радніша прясти білу вовну,

ніж віщувати всім нам чорну долю.

Деїфоб

Пряди, пряди - ниток багато білих

зарученій потрібно на весілля,

на шлюбні шати й на дари для гостей.

Кассандра

Се й ти вже, брате, бачу, у пророках,

та шкода, що не в пору й не до речі.

(Ображена одвертається).

Деїфоб

І в пору, і до речі. Я, сестрице,

не звик даремне марнувати мову.

Якщо кажу, то, значить, варто слухать,

а ти хоч і віщунка, та сама

своєї долі, видно, не вгадаєш,

то я тобі скажу: ми заручили

тебе оце тепер за Ономая,

царя лідійського.

Кассандра

Зарані, брате,

говориш ти мені: «Ми заручили»,

бо ще ж я не рабиня поки що

і маю власну волю.

Деїфоб

Ні, Кассандро,

бо кожна дівчина, чи то рабиня,

чи то царівна, слухає родини.

Кассандра

Я, брате, й не рабиня, й не царівна,

а більше й менше, ніж вони обидві.

Деїфоб

Я не для загадок прийшов сюди,

не для пустих розмов. Кажу виразно,

що ти заручена. Цар Ономай

тебе собі жадає в нагороду

за спілку й поміч проти ворогів.

Хвалився він, що піде в бій сьогодні,

і всіх своїх лідійців поведе,

і що не зайде сонце, як вже буде

розбите впень усе вороже військо.

«Коли се правда,- ми сказали,- завтра

ти поведеш Кассандру до намету».

Кассандра

Хіба що такі «Коли се правда…» Власне,

що се неправда.

Деїфоб

Я не сподівався,

що ти, троянка і дочка Пріама,

так самолюбно можеш відрікатись

подать рятунок Трої і родині.

Атрідова дочка була величніш,

недарма еллінки проти троянок

так величаються, бо вийшла з них

славутня Іфігенія, що радо

життя своє дівоче положила

за славу рідного народу.

Кассандра

Брате,

не знаєш ти ціни жіночим жертвам,

а я тобі кажу: з усіх жінок

славутня Іфігенія зложила

ще не найбільшу й не найтяжчу жертву.

Ох, скільки тяжких, хоч безславних жертов

зложили ті жінки, що не лишили

імення по собі! Якби схотів ти

від мене жертви крові, певне б, я

її здолала дати, але сеї -

не можу, брате, я не героїня.

Деїфоб

Так, я се бачу, ти сестра Паріса,

але не Гектора. Наш Гектор міг

життя віддати, жінку залишити,

осиротити сина для рятунку

або для честі Трої. А Паріс

готовий для Гелени загубити

весь рідний край. Отак і ти, Кассандро,

для тіні млявого свого Долона,

хоч сам він був зрадливий проти тебе,

готова всіх нас утопити.

Кассандра

Брате!

Не ображай загубленої тіні!

Ти кажеш, млявий був Долон, зрадливий?

Чому ж той млявий та пішов на згубу,

на смерть видиму в той час, як ніхто

з моїх братів-героїв не одваживсь?

Либонь, тому, що Гектор вже був мертвий,

а Деїфоб одважний тільки словом.

Деїфоб

Старий я для розвідок. Ти ж, Кассандро,

ще молода, щоб старшого судити.

Кассандра

Над всіх старших найстарша Правда, брате.

Деїфоб

Лишім. Хто вмер, не встане. Річ не в сьому,

а в тому, що повинна ти вчинити

для щастя й для рятунку всеї Трої.

Кассандра

Почім же знаєш ти, що в тім рятунок?

Деїфоб

Я знаю те, що се остання змога.

Чи ти даси рятунок - невідомо,

але повинна ти вчинить сю пробу.

Коли уб'ють лідійця - люди скажуть:

«Що ж, не судилось!» А як ти відмовиш,

то скажуть всі, що ти нас загубила.

Цар Ономай до тебе зараз прийде,

щоб ти йому сама сказала слово.

Єдине слово «згода!» - і лідійці,

вшиковані до бою, рушать зараз.

Кассандра

Мій брате, се була б потрійна зрада -

себе самої, правди і лідійців,

бо я отим одним-єдиним словом

погнала б на погибель ціле військо.

Деїфоб

Миліш тобі чужинці, ніж родина!

Кассандра

А нащо ж нам даремне їх губити?

Не врятував нас Гектор богорівний,

куди ж сьому лідійцеві!

Деїфоб

Кассандро,

забула ти, що був тоді Пелід,

теж богорівний, ще й богорожденний,

тепер його нема.

Кассандра

Так говорила

Пентезілея, красна амазонка,

що згинула за Трою без пори.

Деїфоб

Та що Пентезілея! Все ж то жінка! -

не жінці врятувати Іліон.

Кассандра

Се правда, брате, отже, й не Кассандрі.

Деїфоб

(гнівно)

Гей, не чіпляйсь до слів!

Стара рабиня

(входить)

Там той, чужий,

все домагається, чому його не кличуть.

Кассандра

Скажи йому, щоб він ішов сюди,

а ти лиши нас, брате.

Деїфоб

Що ж ти скажеш?

Кассандра

Що бог мені звелить.

Деїфоб

Ну, пам'ятай,

як тільки бог звелить сказать: «не згода»,-

до тебе ймення зрадниці пристане

віднині і довіку.

Кассандра

Деїфобе!

Деїфоб

Я перший прикладу його до тебе

прилюдно, на майдані. Пам'ятай.

(Виходить).

Ономай

(входить і спиняється у порога. Мовчання)

Царівно, радуйся.

Кассандра мовчить.

Я соромливість

високо поважаю, але все ж

бажав би я почути слово,

хоч те єдине, що мені належить.

Кассандра

Ти певен, що воно тобі належить?

Ономай

Твій батько й брат запевнили мені

те слово.

Кассандра

Так від них ти й чув його,

а я тобі його не запевняла,

та ти ж і не просив, і не питав,

а хочеш просто взяти як належне.

Ономай

Прости, царівно, знаю, що дівчата

солодкі речі люблять, але я

не вдавсь для того. В мене річ коротка,

не ти мене, а я тебе посватав,

то, значить, уподобав, справа ясна.

Адже