Читати книгу - "Оргія"

247
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Оргія" автора Леся Українка. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
й їх поезія, скажу по правді, таки супроти нашої не встоїть.

Добірності такої, як Горацій, грек не досяг ніколи й не досягне.

Меценат

А все ж і рідну мову шанувати навчив нас грек. Поезію латинську почав нам еллін-бранець, не римлянин.

Прокуратор

Бо мусив мову пана перейняти, а пан мав, певне, поважніші справи, ніж рідну мову сікти на трохеї.

Префект (до Мецената)

Мій друже, ти ж не будеш запевняти, що тії вірші не були партацькі, а тая мова не була потворна?

Меценат

Хто знає, друже, чим була та іскра, з якої на землі вогонь з'явився?

То, може, був нікчемний перегар, а все ж нам шанувать її годиться і поважати батька Прометея, хоч, може, він і був звичайний злодій.

Прокуратор (до префекта, киваючи на Мецената)

Оце ж і плід від грецької науки!

Префект

Наш Меценат відомий філеллен, — коли б іще не відділив од Риму Коринфської республіки!

(Сміється.)

Прокуратор

Жарт жартом, а Римові з такого філелленства все ж може вийти шкода.

Меценат

Не турбуйся, стара учителька те добре тямить, що їй при старощах підпорки треба.

Якби так Рим на Грецію розсердивсь і відштовхнув, то закричала б «гину!».

Префект

Все ж друг наш має рацію: є шкода.

Замилування наше до чужинців до того довело, що ми сами на варварів якихсь перевернулись, навчившись «африканської латині» від чорновидих «римських громадян».

Меценат

Ба, що ж, без варварів не обійтися, бо ми вже мусим обновляти кров, знесилену від праці та розкошів.

Чи ти б хотів, щоб наші всі народи по-варварськи довіку говорили?

Навряд чи з того буде слава Риму.

Прокуратор

Нехай мовчать, поки як слід навчаться поправної латині!

Меценат

Се трудненько!

Навчитись мовчки доброї вимови — сього б і Демосфен не доказав.

Прокуратор

Так що ж робити?

Меценат

Те, що я роблю: привчати ласкою, дарами навіть, всіх видатних чужинців Рим любити.

Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.

Прокуратор

Розніжило тебе те філелленство!

Цікавий знати, як би ти, наприклад, збирав податки «ласкою й дарами»? Багато б назбирав!

Меценат (сміючись)

Ну, тут я мушу зложити зброю. В сьому ти найдужчий.

Раб-атрієнзій (увіходить)

Прийшов Антей-співець.

Меценат

А! Клич сюди.

Стій! Як Антей уже почне співати, я знак подам, тоді хай танцівниці сюди увійдуть. Тільки ж не раніше.

Гляди мені! Рушай.

Атрієнзій виходить.

Оці раби псують мені раз по раз лад усякий.

На їхню думку, оргія — то скоки.

Антей (у порога)

Вітаю вас, преславні.

Меценат

А, здоров!

Та ближче приступи. Коханцю музи в порога перестоювать не личить.

Антей підходить ближче, але місця йому при столі нема і він лишається стояти перед лежачими гостями.

Меценат (до гостей)

Се, друзі, найкоштовніша перлина Коринфської затоки.

Антей

Ти, преславний, надмірну ласку положив на мене.

Коринфові ж віддав замало честі.

Меценат

Чому замало честі?

Антей

Бо не можна злічити перлів нашої затоки і зважити, котра з них найдорожча.

Префект

Любити рідне місто — се годиться, але ж не треба забувати правди і вдячності. Якщо в Коринфі дійсно є скілька перлів хисту і науки, то се є Меценатова заслуга.

Меценат

Моя заслуга півняча, мій друже.

Прокуратор

Як розуміти сеє, Меценате?

Меценат

Бо я на всяких смітниках громаджу і там вишукую коштовні перли.

Префект

Та ти ж їх не ковтаєш так, як півень, але даєш в оправу.

Антей мовчки рушає.

Меценат

Стій, Антею!

Куди ти йдеш?

Антей

Туди, куди належу.

Меценат

Я бачу, ти образився.

Прокуратор

Се дивно, які ті греки всі вражливі!

Антей

Справді, се дивно, як ми досі не привикли, що переможцям вільно називати країну нашу смітником, а нас, поки ми не в «оправі», просто сміттям.

Меценат

Моєму слову ти дав колючки, але не я. Уся моя вина, що мій язик був якось послизнувся, але ж його боги слизьким створили.

Винуй Юпітера чи Прометея, — ти краще знаєш, хто з них більше винен.

Префект

А я, минаючи усякі вини, вертаю до заслуг. Мій Меценате, сей раз я маю затягти позов супроти тебе.

Меценат

Як?

Префект

Бо сю перлину не ти, а я відкрив уперше.

Меценат

Справді?

Префект

І в тім моя заслуга є ще більша, що перли я не проковтнув, знайшовши, хоч, власне, я повинен був ковтнути.

Меценат

Я хтів би сеє краще зрозуміти.

Префект

О, се не таїна! Колись я тута відкрив, чи, краще мовити, закрив гетерію співецьку потаємну.

Товаришем у ній був наймолодшим осей співець. Я ощадив його, вважаючи на молодощі ніжні,

і він один лишився з товариства, бо, знаю добре, більше в цілім краї гетерій не було, нема й не буде.

Антей

Ти помиляєшся, ще є одна.

Префект

Де?

Антей

На Парнасі. Дев'ять і оди там сходяться на оргії таємні і закриваються від ока влади густими хмарами.

Меценат

Ха-ха! Се влучно!

Префект (змінивши свій одноманітно-недбалий тон на гризький)

Не так-то вже і влучно, Меценате,

Ті «дев'ять і один» — Феб і Камени — зовсім то не гетерія таємна, а хор панегіристів. Їм же треба амброзію та нектар заробити то й мусять панегірики співати.

Антей

Кому?

Префект

Звичайно, генієві Риму.

Парнас, Олімп і всі святії гори тепер в його імперію дістались,

і тільки тим богам живеться добре, що мають гідність римських громадян або принаймні ласку Мецената всесвітнього, а той є геній Риму.

Котрі ж боги йому не покорились, ті вигнані були або й розп'яті.

Антей

І що ж? Вони від того повмирали?

Меценат (нишком, нахилившись до префекта)

Мій друже, вибачай, але юрбі сі жарти можуть видатись блюзнірством.

Префект (знов здержано)

Нехай боги простять, не міг римлянин остатнє слово полишить за греком.

Меценат (голосно до Антея)

Людською мовою ми наситились.

Час обізватись мовою богів тобі, Антею.

Антей

Вибачай, преславний, мені не хоче муза помагати, либонь, вона сьогодні не голодна, а я без неї — мов безструнна ліра.

Меценат

Невже се друг мій відібрав їй настрій?

Префект

За правду перепрошувать не буду, а музі, що сьогодні не голодна, слід пам'ятать, що й у богів є завтра лише тоді, коли його заслужать.

Антей

Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.

В атріумі чутно гомін.

Меценат

Що се там за гомін?

Атрієнзій (з порога)

Преславний пане, там якась грекиня прийшла й дозволу просить уступити, щоб тут постояти коло порогу, поки співець Антей співати буде.

Меценат

Та хто ж вона? Якого стану?

Атрієнзій

Каже, що єсть вона Антеєва жона.

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оргія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Оргія"