Читати книгу - "Чарівна діброва"

Мабуть не помилюся, коли скажу, що центральною постаттю серед гостей і авт у неділю є Жучок. Це — чорний невеличкий кокер спанієль пані Мусі. Мордочка в нього потішна, очі веселі та розумні, вуха довгі, клапаті, а все разом покрите м’якою шовковою чорною шерстю, що укладається в природні хвилі, яким не одна пані може позавидувати, бо ввесь песик у тривкій ондуляції чи, як тут теж кажуть, має перманент. З тим лисніючим перманентом Жучок солодкий, як шоколядка. А найсолодший він тоді, коли грає в футбол. Господарі, звичайно, приносять м’яч, і вони починають гру. Жучок стоїть і уважно слідкує, тільки злегка вертить хвостиком. Коли м’яч копнуть, він, Жучок, біжить за ним, штурхає його носом, підганяє грудьми, а коли м’яч котиться, він забігає з боків, як справжній футболіст, вдаряє несподівано й по-мистецьки, і так веде м’яч далі аж до брамки, якою може бути ямка, але можуть бути й ручки його господині. М’яч і Жучок щасливо добігають до мети. Під час усієї гри Жучок — одна радість, один рух. Разом із ним біжить уся його пишна шата, його смішні короткі ноги, а найбільше його шовкові довгі вуха. Хто бачить, як Жучок грає в футбол, сміється й тішиться і рад би й сам так погратися м’ячем, з Жучком чи й без нього. Малим м’ячем Жучок інакше грається, ніж великим: його він часто носить у зубах, підкидає й ловить, трясе ним та штовхає його і, коли м’яч упаде до ямки, вигрібає його звідти лапами. Дуже, дуже потішний, дуже мудрий песик.

Але не в гнів Жучкові, ані його господині, мушу сказати, що він не один спортсмен тут. Як ото в нас буває інша визначна особа, що має своїх прихильників, що за нею стоїть партія, так і тут. Мушка бо, як вони кажуть, у нічому не поступається Жучкові. Її спеціяльність — легкий, надутий м’яч. Той, що вживають до ігор на воді, такий великий, кольоровий, легкий, як пір’їна. Ним Мушка грається зовсім так, як тюлень: копне носом — м’яч підлетить, Мушка біжить і ловить його на свій ніс та підганяє його далі, штовхає вбік і вгору, м’яч летить — Мушка за ним, забігає з боків, перехоплює і далі підбиває. При цьому вона вся в рухові, і здається, що вона ось-ось вилетить в повітря і там слідкуючи за своїм м’ячем. Дуже зручна, дуже виспортована цюця!

У той час, коли отак розважають себе і гостей їхні улюбленці, самі гості подрімують, відпочивають та розважаються розмовою. Окрім пліток, однією з головних тем тут — відживлення. Над кошиками, повними харчів, завжди лунає приблизно така мудрість:

— Дякую, я масла не вживаю.

— Чому?

— Бо від масла дістається склерозу артерій.

Пані в зеленому купальнику виголошує цю тезу з повним переконанням, з повним знанням справи.

— То що ж ви їсте, пані докторово?

— Я не снідаю зовсім.

— А, то мусите вставати дуже пізно. Я таки без снідання не обійшовся б, — так пан у гранатових штанцях.

— Встаю о шостій. Інколи, як трохи зголоднію, з’їм якесь яблуко чи пару сливок, чи одну помаранчу.

— Гм, то ви на дієті. Я бо снідаю, кава в мене — головний напиток, — це так пані в червоному купальнику, навіть худіша за паню, що не снідає.

— Як ви можете! — обурюється зелена пані. — Від кави дістається гайбладпрешир!

— Я п’ю Сенку, — пан із сивою фризурою та милим усміхом, — і їм дуже мале снідання: одне яйце.

— Як то, саме яйце, без хліба?

— Та ні. Кусочок, інколи два кусочки…

— Як то, пісні?

— Та ні. З отим, як воно, філядельфія.

— Ну, то це сир. Отже, їсте два куски хліба з сиром. І можете знати, що «філядельфія» — сир пів-напів з маслом. А ви, певно, берете його багато, бо обманюєте себе, що це, мовляв, не масло, а сир ріденький.

Пан із сивою шевелюрою ковтає гіркий закид і вже не борониться. Бо як, чим?

— До того можете знати, що яйця дуже шкідливі. Від них хворіють на серце, і тому в цій країні так багато стровків. А найшкідливіші яйця на-м’яко.

— Де ж ви це читали? Таж у цій країні їдять найбільше жарених на бейконі.

— Жарених?! — аж підносить зелену паню. — Таж у них жовток рідкий, а це найшкідливіше!

Накінець знаходиться хтось, що уминає ковбасу, підкидає голубців, що з них аж капає жир, та ще й хлібом допихає. І не боїться всіх отих отрут! Ще й тортом