Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Де батько твій, Адаме? 📚 - Українською

Читати книгу - "Де батько твій, Адаме?"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Де батько твій, Адаме?" автора Генрі Лайон Олді. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 23
Перейти на сторінку:
А ногою ще і по педалі тупають. І губами ворушать. І носом шмигають, якщо нежить. Коротше, п’ять справ відразу. Із «ментиком» так само, тільки для мізків. Розумовий восьминіг виходить. Усвідомив?

— Виділення субосіб?

— Ну, це для лікарів. Суб, шмуб!.. Я тобі по-нашенськи. Інакше, вибачай, не умію. Тут головне інше: брехати не виходить. Брехня, вона кисла. Відразу оскома. Для справ — краще не придумати. Хоча, знаєш, не завжди…

— Кисла?

— Ну, така… Наче яблучко. Зелена антонівка. Пробував?

Кирило кивнув, вдав, що зрозумів. Отже, брехня кисла. А правда солодка. Зелена антонівка і варення з малини. А еротичні фантазії пахнуть пармськими фіалками і сяють перламутром. Важко, майже неможливо уявити собі весь ланцюжок образів, передаваних «ментиками». Інформація, зрощена з відчуттями. Текст, невіддільний від почуттів. Слово «кипарис» як абстрактне поняття «хвойне дерево», слово з семи букв, трьох голосних і чотирьох приголосних, укупі з йодистим ароматом моря, вогнем заходу, криками чайок над водою…

П’ять справ одночасно. Сто справ. Тисяча. Тільки для мізків.

Час їхати за Вандою.

— Я тобі ось що скажу, Кирилище, — кинув в спину сусід, перш ніж знов сховатися під днищем машини. — Дурять нашого брата. Я чув, «ментики» — вони… Коротше, від самого початку безрозмірні були. Їх з глушаками в продаж пустили, тимчасово. Щоб капусти більше зрубати. Ох, дурять…

Ердель Маргінал провів Кирила до рогу і помчав назад: жирувати на травичці.


Таксі підкотило відразу, ледве потенційний клієнт встиг стати на узбіччі й підняти руку. Відкрилися дверцята:

— Далеко?

— На Отакара Яроша. Біля готелю «Мир».

— До тест-центру, шефе? Тоді червінець.

— Сам ти шеф. Сім, і ані на копійку більше.

— На восьми зійдемося? — таксист був молодий, веселий. Бувають такі зухи: кепка з хвацьким напуском, лоб схований під козирком. Одні очі блищать зайчиками. І руки на бублику: всуціль у синяві наколок. — Мені аліменти платити, рубля не вистачає!

— Поїхали…

— Дверима сильніше грюкни, гаразд?

Шини зашаруділи по асфальту. Обігнавши нудну «Мазду», таксі набрало швидкість.

— Замовляти їдеш, шеф? Або так, придивитися?

— Придивитися, — розмовляти не хотілося. — Я сейф, мені тільки дивитися залишилося.

— А-а… — таксист раптом став збіса схожий на Семена Григоровича. — Ясно. Ну і правильно. Хріна там, в цих залізках. Я, коли женихався, «патник» здуру начепив. Чую серцем: кльова у мене дівка! Завжди радісна, задоволена, душа співає… І у мене у відповідь: солов’єм. Потім, після штампу, з’ясував: стерва вона. Радісна. Дусту в чай підсипле, і по життю щаслива. Почуття, м-мати їху|…

— Розійшлися?

— Ну! Говорю ж: аліменти… Хлопець росте. Хороший хлопець, ласкавий. У мене. А «ментик» я собі не візьму, ні! Довбешка не кавун, чого її на скибочки, їху м-матір…

Кирило раптом образився. За Ванду.

— Ніхто вашу довбешку різати не збирається. Телепатичний зв’язок — гігантський прорив у історії Людства! Виділення субосіб з вузькою спеціалізацією, їх розшарування й інтеграція за першим же бажанням…

Таксист збив кепку на потилицю.

— Тиграція-хренація! А довбешку все одно не дам… І потім, шефе: ти чого розоряєшся? Якщо не брешеш, що сейф. Платять тобі за рекламу, чи що? М-мати їху, куди преш! Не сіпайся, шефе, це я не тобі…

Замовкнувши, Кирило став дивитися у вікно. Вони вже виїхали на проспект, і тепер уздовж дороги тягнулися вітрини, вивіски, рекламні щити. На тролейбусних зупинках юрмилися люди, біля входу в метро торгували арахісом, батареями і журналами. Таксист, мабуть, образившись, теж не намагався продовжити бесіду. Включив радіо, знайшов хрипкий «блатняк» і почав насолоджуватися. Кирило раптом подумав, що цей таксист, швидше за все, ще до Нового року обзаведеться «ментиком». В кредит. Або у друзів позичить. Тому і свариться, сам себе накручує: щоб страх подолати. Цей страх, властивий багатьом, долається швидко. Тільки у людей похилого віку, що заскніли в ненависті до змін, він домінує. Ось і таксист: заховає «ментик» під кепкою, крутитиме бублик, одночасно роблячи десять справ. Одна субособа обговорить з шофернею вчорашній матч «Торпедо — Металіст», інша домовиться з приятелями, хто прихопить пиво для недільної рибалки, третя підчепить замовлення у диспетчера — безпосередньо, без радіомаячка, що вічно ламається…

— Приїхали, шефе.

Розплачуючись, Кирило потай здивувався, бо таксист не став канючити «додаєчки за швидкість». Натомість кепка довірливо подалася до клієнта:

— Чуйш, шефе… А правда, що всі вірмешки — сейфи?

— Дурниці. Хто вам таке сказав?

— А ти наш, місцевий?

— Наш. А що, на вірменина схожий?

— Ні-і… Вони носаті. І з вусами. Вітьок, козел, в гаражі брехав! Ось я й…

Не договоривши, таксист закрив дверцята і став розвертатися.


Ванда чекала в скверику біля тест-центру. Мало не впустивши куплений на розі букет троянд — улюблених Вандиних гладіолусів, як на те, не знайшлося — Кирило спершу злякався, що запізнився. І лише потім, побачивши сяюче обличчя дружини, зрозумів: вона навмисне. Вийшла заздалегідь, сіла на лавку, бажаючи зустріти чоловіка не в казенному фойє, а зовні, під старою липою. Прискоривши крок, він оминув пам’ятник похмурому діячеві мистецтв і підійшов, майже підбіг до дружини.

— Ну як ти? Як здоров’я?

Вже видихнувши питання, здивувався власній дурості: при чому тут здоров’я? Тест-центр — не лікарня. Тутешні процедури швидше схожі на медитації або прийоми у психоаналітика. З єдиною метою: виробити у клієнта навички поводження з «ментиком». У газетах писали: найближчим часом, завдяки новим методикам, такі навички формуватимуться амбулаторно — один, максимум, два дні.

— Кирюша… я дуже скучила…

Букет все-таки впав на землю. Пенсіонер навпроти, виблискуючи іконостасом орденів, несхвально спостерігав, як обнімається парочка. У його часи… Мабуть, ще й не розписані, молокососи. Втім, навіть якби «молокососи» пред’явили свідоцтво про шлюб, це не похитнуло б певності охоронця моральності. Сім’я — справа серйозна. Гріх на людях лизатися. Думають, якщо в мізках репродуктори, так тепер і

1 ... 6 7 8 ... 23
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Де батько твій, Адаме?», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Де батько твій, Адаме?"