Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Котигорошко, Василь Дмитрович Кожелянко 📚 - Українською

Читати книгу - "Котигорошко, Василь Дмитрович Кожелянко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Котигорошко" автора Василь Дмитрович Кожелянко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 45
Перейти на сторінку:
покоління — водиться з без п'яти хвилин дисиденткою, журналісткою-критиканткою, до того ж могилянкою?!

Отож, виписавшись зі шпиталю, ГК почав бігати за ЖС (у сенсі залицятися до неї, як то парубок до дівчини, так, якби мало було теж гарних — а ЖС таки дуже гарна — дівчат у наших патріотичних жіночих організаціях).

Аж поки ГК не виїхав у Чернівці відвідувати родину, вони зустрічались кожного дня. І так тривало тиждень!

Доводжу до Вашого відома шість епізодів, які, на мою думку, свідчать про те, що ГК потрапив під деструктивний вплив ЖС і може згодом опинитися на загрозливому для державної безпеки шляху.

No1

У кав'ярні на Хрещатику ГК і ЖС пили каву і їли канапки з сиром. Коли ГК запропонував випити «чогось міцнішого», ЖС погодилась, він спитав, чого б вона бажала — горілки з перцем чи, може, спотикача. ЖС знущально розсміялась і повідомила, що вся прогресивна київська публіка вже давно не п'є ці загумінкові (так і сказала) напої, а забажала або кельтського віскі, або гельського коньяку. І що б Ви думали? Наш патріот пройнявся накинутою йому зневагою до наших національних напоїв і пив разом з ЖС віскі. Мало того, він з ентузіазмом розповідав їй, як ще курсантом Чернівецького військового інституту імени 300 Героїв-парашутистів полюбляв цей іноземний напій, нехтуючи, як уже було сказано, продукцією національного товаровиробника.

No2

Першого травня, коли вся Україна відзначає чергову річницю Великої Національної революції, наші голуб'ята ГК і ЖС гуляли собі Хрещатиком, яко ж і решта посполитих. Коли ГК натякнув, що було б непогано, якби він, випускник військового інституту імени 300 Героїв-парашутистів, «цієї знаменної днини» (треба віддати належне ГК, що він сказав саме так і без будь-якої іронії, але ніхто не дасть гарантії, що ГК збереже і надалі патріотичний пафос, коли буде водитися з цією ЖС) поклав «якісь сякі-такі квіти» (ось воно — вплив дисидентки) до підніжжя пам'ятника героям-парашутистам.

— Героям-путчистам, ти хочеш сказати, Вишнеславе?

— Що???

— А що, по-твоєму, Вишнеславе, вчинили ці триста командос сімнадцять років тому?

— Як що? Врятували Україну від остаточного економічного краху, політичного хаосу та моральної деградації, у що завела її кліка так званого президента Вовкослава!

— Але ж ти не можеш заперечити, що той самий Вовкослав став президентом внаслідок всенародних виборів?

— І народ може помилятися, Ярино, хто ж міг знати, що Вовкослав — прихований агент впливу Атлантиди. Якби не генерал Трипільський з трьома сотнями бійців, то Вовкослав ще за рік-два розвалив би Україну вщент. Адже він збирався надати державну незалежність Старій Европі!

— Але все-таки Трипільський вчинив військовий переворот, Вишнеславе, і треба речі називати своїми іменами.

Це я, Ваша ексклюзивносте, майже дослівно навів найнебезпечніший (поки що) фрагмент розмови ГК з ЖС. Тепер Ви помітили, до чого воно йде?

No3

Наші підопічні розмовляли про літературу. На той час ГК виявляв літературні смаки, властиві будь-якому достойному українському старшині, але я не знаю, що буде завтра. Адже ЖС давала йому читати (на одну ніч, як кажуть у їхніх колах) романи цього чорнописця Конона Любослава, філософські есеї знаменитого на весь цивілізований світ єретика Яра Микено-критського та поезії відомого циніка і святотатця Колоброда-Зарічного, якого навіть у Атлантиді перекладають і читають.

І наш ГК читав. Читав, читав!

No4

Славетний на всю державу український старшина в чині хорунжого одягався у цивільне! Що я мушу зазначити? Просто люди не цінують того, що мають, та якби я мав право носити військову уніформу і такі чоботи з високими халявами, та я би спав навіть у… Даруйте мені, пане генерале.

Одягнувся, значить, наш ГК у картату сорочку, у сині генуезькі штани (це вона його навчила), спортивні черевики, і пішли вони з ЖС на дискотеку.

Я не певен, Ваша ексклюзивносте, що кожен, хто відвідує ці нічні клуби з танцями і вживанням алкогольних напоїв та інших як дозволених, так і заборонених стимуляторів, неодмінно має стати на слизьку стежину державної зради, але досвід свідчить, що кожен, хто зрадив Батьківщину, починав з дискотеки. Бо яку тут закономірність можна простежити?! Спочатку він (вона, воно) ходить на дискотеку, а потім зраджує Батьківщину!

Як відомо, у тих нічних клубах, де вони танцюють, темно, і не все завжди можна роздивитися так, як цього вимагає професійне зовнішнє спостереження, тому я не можу стверджувати на всі сто відсотків, але є висока ймовірність того, що ГК і ЖС цілувались.

No5

Вони знову говорили про історію. ГК і ЖС каталися Дніпром на пароплаві, і ГК зізнався, що його улюблений історичний персонаж, якого він має за взірець воїна і мудрого державця, це — давньоукраїнський імператор Мечипан Завойовник.

І знову ця ЖС вчила ГК НЕ любити свою Вітчизну та її славну історію. Ось фрагмент їхньої розмови.

— Ось так колись цією рікою плив на бойових лодьях імператор Мечипан Завойовник зі своїми залізними полками завойовувати Царгород.

— Звичайно, Вишнеславе, Мечипан — великий полководець, він на той час був генієм військової думки, але за нинішніми уявленнями твій Мечипан — військовий злочинець.

— Та що ти таке говориш, Ярино, засновник Української імперії — злочинець?

— А хто, як не він, радше давньоукраїнські солдати за його наказом вирізали усе населення Царгорода?

— А що було робити, не брати Царгород? Якби українська армія не взяла це місто, то де гарантія, що через якийсь час його б не зруйнували рицарі-хрестоносці і теж би попалили там усе й вирізали, а через кілька століть чи не захопила би Царгород Туранія? Хіба греки змогли би відстояти свою столицю від цих агресорів? А так українська залога вберегла Царгород.

— Але тоді, у ті часи, навіщо імператор Мечипан вирізав усе грецьке і негрецьке населення Царгорода, Вишнеславе?

— Е, Ярино, я

1 ... 6 7 8 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Котигорошко, Василь Дмитрович Кожелянко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Котигорошко, Василь Дмитрович Кожелянко"