Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Лісова пісня, Леся Українка 📚 - Українською

Читати книгу - "Лісова пісня, Леся Українка"

773
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лісова пісня" автора Леся Українка. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 24
Перейти на сторінку:
вро­дою вдав­ся,

а ще ж бо я до­лі не діж­дав­ся.

Порадь ме­не, Зір­ни­це-ма­ти,

де ме­ні па­ри шу­ка­ти:

чи ме­жи бо­ярст­вом,

прес­лав­ним ли­царст­вом,

чи ме­жи кня­зівст­вом,

чи ме­жи прос­тим пос­пільством?

Що хі­ба яка ца­рів­на

та бу­ла б ме­ні рів­на…»

(Починає дрі­ма­ти.)

От і пі­шов він до синього мо­ря,

і ро­зік­лав на бе­ре­зі пер­ло­ве на­мис­то…

 

Лукаш

Відай, ви, дядьку, щось тут про­ми­ну­ли.

 

Лев

Хіба?.. Та ти ж бо вже не за­ва­жай!

…От і роз­біг­ла­ся на мо­рі суп­ро­тив­на хви­ля,

а з теї хви­лі ви­ле­ті­ли ко­ні,

як жар, чер­во­ні,

у чер­во­ну ко­ля­су зап­ря­же­ні…

А на тій ко­ля­сі…

(Змовкає, змо­же­ний сном.)

 

Лукаш

Та й хто ж на тій ко­ля­сі був? Ца­рів­на?

 

Лев

(крізь сон)

Га?.. Де?.. Яка ца­рів­на?..

 

Лукаш

Вже й зас­ну­ли!

(Який час ди­виться за­дум­ли­во на во­гонь, по­тім ус­тає, від­хо­дить да­лі від ог­ни­ща і по­ход­жає по га­ля­ві, ти­хо-ти­хе­сенько, лед­ве чут­но, пог­ра­ва­ючи у со­піл­ку [ме­ло­дія № 10].)

 

В лі­сі по­но­чіє, але тем­ря­ва не гус­та, а про­зо­ра, як бу­ває пе­ред схо­дом мі­ся­ця. Нав­ко­ло вог­ни­ща блис­ки світ­ла і звої ті­ні не­на­че во­дять хи­мер­ний та­нок; близькі до вог­ню кві­ти то поб­лис­ку­ють бар­ва­ми, то гас­нуть у пітьмі.

Покрай лі­су таємни­чо бі­лі­ють стов­бу­ри осик та бе­різ. Вес­ня­ний ві­тер не­терп­ля­че зіт­хає, об­бі­га­ючи уз­ліс­ся та роз­ві­ва­ючи гіл­ля пла­ку­чій бе­ре­зі. Ту­ман на озе­рі бі­ли­ми хви­ля­ми при­би­ває до чор­них ха­щів; оче­рет пе­ре­шіп­ту­ється з осо­кою, схо­вав­шись у млі. З гу­ща­ви­ни ви­бі­гає Мав­ка, бі­жить пруд­ко, мов уті­ка­ючи; во­лос­ся їй роз­ві­ялось, оде­жа роз­ма­ялась. На га­ля­ві во­на спи­няється, ог­ля­да­ючись, при­ту­ляє ру­ки до сер­ця, да­лі ки­дається до бе­ре­зи і ще раз зу­пи­няється.

 

Мавка

Дяка щи­рая то­бі, ні­ченько-ча­рів­ни­ченько,

що зак­ри­ла ти моє ли­ченько!

І вам, сте­жеч­ки як ме­ре­жеч­ки,

що ве­ли ме­не до бе­ре­зоч­ки!

Ой схо­вай ме­не ти, сест­ри­ченько!

(Ховається під бе­ре­зу, обій­ма­ючи її стов­бур.)

 

Лукаш

(підходить до бе­ре­зи, ниш­ком)

Ти, Мав­ко?

 

Мавка

(ще тих­ше)

Я.

 

Лукаш

Ти біг­ла?

 

Мавка

Як бі­ли­ця.

 

Лукаш

Втікала?

 

Мавка

Так.

 

Лукаш

Від ко­го?

 

Мавка

Від та­ко­го,

як сам во­гонь.

 

Лукаш

А де ж він?

 

Мавка

Цить!.. Бо зно­ву при­ле­тить.

Мовчання.

 

Лукаш

Як ти трем­тиш! Я чую, як бе­ре­за

сти­нається і лис­том ше­лес­тить.

 

Мавка

(відхиляється від бе­ре­зи)

Ой ли­хо! Я бо­юся при­ту­ля­тись,

а так не встою.

 

Лукаш

Притулись до ме­не.

Я ду­жий,- здер­жу, ще й обо­ро­ню.

 

Мавка при­хи­ляється до нього. Во­ни сто­ять у па­рі. Мі­сяч­не світ­ло по­чи­нає хо­ди­ти по лі­сі, сте­леться по га­ля­ві і зак­ра­дається під бе­ре­зу. В лі­сі ози­ва­ються спі­ви со­лов’їні і всі го­ло­си вес­ня­ної но­чі. Ві­тер по­рив­час­то зіт­хає. З осяй­но­го ту­ма­ну ви­хо­дить Ру­сал­ка і ниш­ком підг­ля­дає мо­ло­ду па­ру. Лукаш, ту­ля­чи до се­бе Мав­ку, все ближ­че на­хи­ляється об­лич­чям до неї і рап­том ці­лує.

 

Мавка

(скрикує з бо­лем щас­тя)

Ох!.. Зір­ка в сер­це впа­ла.

 

Русалка

Ха-ха-ха!

(З смі­хом і плес­ком ки­дається в озе­ро.)

 

Лукаш

(ужахнувшись)

Що се та­ке?

 

Мавка

Не бій­ся, то Ру­сал­ка.

Ми под­ру­ги,- во­на нас не за­че­пить.

Вона сва­вільна, лю­бить глу­зу­ва­ти,

але ме­ні дар­ма… Ме­ні дар­ма

про все на сві­ті!

 

Лукаш

То й про ме­не?

 

Мавка

Ні,

ти сам для ме­не світ, ми­лі­ший, кра­щий,

ніж той, що до­сі зна­ла я, а й той

пок­ра­щав, від­ко­ли ми поєдна­лись.

 

Лукаш

То ми вже поєдна­лись?

 

Мавка

Ти не чуєш,

як со­лов’ї ве­сільним спі­вом дзво­нять?

 

Лукаш

Я чую… Се во­ни вже не ще­бе­чуть,

не тьохка­ють, як завж­ди, а спі­ва­ють:

«Цілуй! Ці­луй! Ці­луй!»

(Цілує її дов­гим, ніж­ним, трем­тя­чим по­ці­лун­ком.)

Я за­ці­лую

те­бе на смерть!

 

Зривається ви­хор, бі­лий цвіт ме­те­ли­цею в’ється по га­ля­ві.

 

Мавка

Ні, я не мо­жу вмер­ти…

а шко­да…

 

Лукаш

Що ти ка­жеш? Я не хо­чу!

Навіщо я ска­зав?!..

 

Мавка

Ні, се так доб­ре -

умер­ти, як ле­тю­ча зір­ка…

 

Лукаш

Годі!

(Говорить пес­тя­чи.)

Не хо­чу про та­ке! Не го­во­ри!

Не го­во­ри ні­чо­го!.. Ні, ка­жи!

Чудна у те­бе мо­ва, але якось

так доб­ре слу­ха­ти… Що ж ти мов­чиш?

Розгнівалась?

 

Мавка

Я слу­хаю те­бе…

тво­го ко­хан­ня…

(Бере в ру­ки го­ло­ву йо­го, обер­тає про­ти мі­ся­ця і пильно ди­виться в ві­чі.)

 

Лукаш

Нащо так? Аж страш­но,

як ти очи­ма в ду­шу за­зи­раєш…

Я так не мо­жу! Го­во­ри, жар­туй,

пи­тай ме­не, ка­жи, що лю­биш, смій­ся…

 

Мавка

У те­бе го­лос чис­тий, як стру­мок,

а очі - неп­ро­зо­рі.

 

Лукаш

Може, мі­сяць

не­яс­но сві­тить.

 

Мавка

Може…

(Схиляється го­ло­вою йо­му до сер­ця і за­ми­рає.)

 

Лукаш

Ти зом­лі­ла?

 

Мавка

Цить! Хай го­во­рить сер­це… Не­ви­раз­но

во­но го­во­рить, як вес­ня­на ніч­ка.

 

Лукаш

Чого там прис­лу­ха­ти­ся? Не тре­ба!

 

Мавка

Не тре­ба, ка­жеш? То не тре­ба, ми­лий!

Не тре­ба, лю­бий! Я не бу­ду, щас­тя,

не бу­ду прис­лу­ха­ти­ся, хо­ро­ший!

Я бу­ду пес­ти­ти моє ко­хан­ня!

Ти звик до пес­то­щів?

 

Лукаш

Я не лю­бив­ся

ні з ким ще зро­ду. Я то­го й не знав,

що лю­бо­щі та­кі со­лод­кі!

 

Мавка прист­рас­но пес­тить йо­го, він скри­кує з му­кою вті­хи.

 

Мавко!

Ти

1 ... 6 7 8 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лісова пісня, Леся Українка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лісова пісня, Леся Українка"