Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Приказки, Руданський 📚 - Українською

Читати книгу - "Приказки, Руданський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Приказки" автора Руданський. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 20
Перейти на сторінку:
бо­ятись?

Але од­на мо­ло­ди­ця -


Ні, та­ки хо­ва­тись…


Ставить діти на припічку,


Каже їм ка­за­ти,


Що ма­тері не­ма вдо­ма,


На яр­мар­ку ма­ти.


Сама жи­во під пос­те­лю,


Ноги підги­нає.


Аж при­хо­дить і ба­тюш­ка,


«В Ор­дані» співає.


І співає, ок­роп­ляє


Образи й по­ро­ги,


Далі сте­лю і пос­те­лю -


Та й заг­ля­нув но­ги.


По «Ордані» дає дітям


Хреста цілу­ва­ти


Та й пи­тає, мов не знає:


«А де ж ва­ша ма­ти!»


«Пішла ма­ти на яр­ма­рок!


Нема вдо­ма ма­ми!..» -


Запищали малі діти


Різно го­ло­са­ми.


«То скажіть же своїй мамі, -


Й по­ка­зав ру­кою, -


Нехай бе­ре на яр­ма­рок


І но­ги з со­бою».








ПІП НА ЯРМАРКУ





Шиє собі по яр­мар­ку


Молодчина жва­вий,


Підглядає, що в ба­тюш­ки


Гроші у ха­ляві.


Та і гроші ж то хо­роші -


Самії ду­ка­ти.


«Будь що бу­де, - про­мов­ляє, -


А тре­ба діста­ти…»


Сюда-туда по­вер­нув­ся -


Вже й ви­ду­мав шту­ку,


Підступає до ба­тюш­ки -


Цмок йо­го у ру­ку.


«Батюшечко,- став ка­за­ти,-


Вчиніть мою во­лю!..


Потрудіться на ча­со­чок


До кра­му зо мною.


Я - най бо­гу не­ви­мов­но -


Ризи ви­би­раю,


Та сам ба­чу, що ні міри,


Ні пут­тя не знаю…»


Пішов ба­тюш­ка до кра­му,


Ризи ви­би­рає;


Вибрав самі що­най­кращі,


На се­бе вби­рає.


А той присів ко­ло нього,


Ніби поп­рав­ляє,


А тут тілько від ка­лит­ки


Ремінці зби­рає.


Шарп ка­лит­ку - та у но­ги…


Піп до нього хо­че,


А ку­пець йо­го за ри­зи:


«Пагади, па­нот­че!»


Заким отець по­вер­нув­ся,


З се­бе ри­зи ски­нув -


Молодчина з йо­го грішми


Десь, як вітер, зги­нув.








ЧОРТ





Приглянувся ксьондз-доб­родій


До чу­жої жінки.


Що день бо­жий по­си­лає


Фіги та род­зин­ки…


Посилає, все пи­тає,


Коли зго­да бу­де.


Коли її чо­ловіка


Удома не бу­де…


Але жінка не [з] тих жінок:


Подарунки бра­ла,


А ксьондзові усе-та­ки


Слова не да­ва­ла…


Далі ви­дить - тре­ба да­ти,


Нічого ро­би­ти!


Тілько собі за­миш­ляє


Ксьондза підго­ли­ти…


Каже му­жу. Муж нав­мис­не


Зрання виїжджає,


А во­на тут пов­ну скри­ню


Сажі на­си­пає…


Насипала, за­чи­ни­ла,


В печі роз­па­ли­ла


Та ніби­то на ве­че­рю


Ксьондза зап­ро­си­ла,


Ксьондз при­хо­дить, габіт з се­бе!..


Жарти по­чи­нає…


Помаленьку-помаленьку -


Ба вже й обіймає…


Помаленьку-помаленьку -


Ба вже і за діло…


Аж тут рап­том ко­ло ха­ти


Щось за­гур­котіло!..


«Ах, не­щас­тя! - жінка ка­же,-


Кінець мо­го віка!


Чи ж не ли­хе при­та­щи­ло


Мого чо­ловіка!


Іскидайте жи­во шмат­тя,


Голі роз­би­рай­тесь,


Та от скри­ня ко­ло ла­ви,


У скри­ню хо­вай­тесь!..»


Ксьондз ски­дає, й по­ма­гав


Сама гос­по­ди­ня,


І в ми­нуті з го­лим ксьондзом


Зачинилась скри­ня.


Входить в ха­ту і гос­по­дар,


Нібито не знає;


Стелиться собі на скрині


Та й спа­ти ля­гає…


Лежить собі на тій скрині


Та й по­чав ка­за­ти:


«А що, жінко, завт­ра, - ка­же, -


Тра скри­ню про­да­ти.


Коло нас тут не­да­ле­ко


Торговиця бу­де.


Повезу її до ли­ха,


Може, куп­лять лю­ди!»


«Нащо тобі про­да­ва­ти? -


Каже мо­ло­ди­ця.-


Нехай собі бу­де вдо­ма,


Може, при­го­диться!»


«Пригодиться-пригодиться…


А знаєш мов­ча­ти?


Та ж не твоя, моя скри­ня!


Я хо­чу про­да­ти!»


І обоє гос­по­дарі


Разом за­мов­ча­ли;


Замовчали, по­ми­ри­лись


Та й по­за­си­па­ли…


Устав ра­но пан гос­по­дар,


Коні зап­ря­гає,


Вивалює на віз скри­ню,


Коні по­га­няє.


Їде собі на яр­ма­рок


Скриню про­да­ва­ти…


Але їде й пан з жо­ною


До костьолу, зна­ти…


Оглядає та й пи­тає:


«Що ве­зеш, Іва­не?»


«Везу скри­ню, - Іван ка­же, -


В скрині чор­та, па­не!»


А тут пані обер­ну­лась


Та й па­нові ка­же:


«Рорros, dusz­ko, te­go chlo­ра,


Niechaj on po­ka­ze» [6]


«А який то чорт у те­бе?


Покажи, Іва­не!»


«Дайте хіба рублів ко­пу,


То по­ка­жу, па­не!»


Вилічив пан йо­му гроші,


Іван ізлізає,


Кладе гроші у ки­ше­ню,


Скриню відми­кає.


Як вис­ко­чить ксьондз із сажі!.


Боже, твоя во­ле!


Світу бо­жо­го не ба­чить,


Біжить че­рез по­ле!..


А тут пані у до­лоні:


«Аch, mo­je ser­dusz­ко!


Рораtrzaj sie, po­patr­zaj sіe!


Jeszcze j sa­mi­ec, dusz­ко!» [7]








ЩО КОГО БОЛИТЬ





Плачуть діти ко­ло тіла!


«Мати ж на­ша, ма­ти!


А хто ж те­пер нас без те­бе


Буде го­ду­ва­ти?


Хто нас бу­де го­лу­би­ти,


Доглядати вдо­ма?»


Мужик стоїть, підіпер­ся,


Хлипає, сіро­ма!..


«З ким же тат­ко бу­дуть спа­ти?..»


Він аж по­хи­лив­ся:


«Але ж, але ж, мої дітки!..» -


І слізьми за­лив­ся…








ТОЙ, ЩО НАД НАМИ





Стоїть ко­зак ко­ло груші


Дівку підмов­ляє.


А дівчи­на, як ка­ли­на,


Полум’ям па­лає.


Зчервоніло пов­не лич­ко,


Відскочили гру­ди…


Отак да­ла б, та боїться,


Що то послі бу­де.


«А що, - ка­же, - як я бу­ду


Дитиноньку ма­ти?


Хто при­гор­не си­ро­ти­ну,


Буде дог­ля­да­ти?»


Козак жва­во обіймає


Дівчину ру­ка­ми.


«Не жу­рись, дівчи­но, - ка­же, -


А той, що над на­ми!..»


А із груші ста­рий батько:


«О бісо­ва ма­ти!..


То ви бу­де­те ро­би­ти,


А я го­ду­ва­ти?!»


Як по­чу­ли мо­ло­дя­та -


Та від батька в но­ги:


Дівча в ха­ту з пе­ре­ля­ку,


Козак - за по­ро­ги…




18 ап­ре­ля






САМА УЧИТЬ





Біжить дівка; в ру­ках кур­ка,


Сито під пах­вою.


Аж ди­виться - спо­чи­ває


Козак під вер­бою.


Розпалилася дівчи­на,


Гвалтом чо­гось хо­че:


То підійде, то заг­ля­не


Козакові в очі.


То пус­титься утіка­ти,


То знов підсту­пає.


«Та чо­го ж ти утікаєш?» -


Козак про­мов­ляє,


«Який змис­ний!.. Утікаєш!..


Еге!.. Не втіка­ти?!


Я вже ба­чу, що ти хо­чеш!


Бодай не ка­за­ти!..»


«Та дур­на ти! Втек­ла б кур­ка!


Як тут що зро­би­ти?»


«Який змис­ний!.. Втек­ла б кур­ка?!


А си­том нак­ри­ти!..»


Не знав ко­зак, що ро­би­ти, -


Сама на­учає…


Козак жи­во ви­дер кур­ку,


Ситом нак­ри­ває.


Кладе дівку під вер­бою,


Зміряв, як го­диться…


Пішла дівка до­ро­гою -


І не нах­ва­литься…




18 ап­ре­ля






УКАЗ





Їде ко­зак до­ро­гою,


Дівку на­ди­бає;


Вийняв папір з-за па­зу­хи


Та й її чи­тає:


«І про­чая, і про­чая…


По се­му ука­зу


Кожна дівка ко­за­кові


Довжна дать по ра­зу!»


«Чуєш, дівко, що в указі?»


«Та чую, ко­за­че».


І вже ж ра­да-то, пся­юха,


Аж ма­ло не ска­че!


Ізліз ко­зак, покріпив­ся,


На ко­ня сідає,


А дівчи­на підійня­лась


Та й ще за­ба­гає:


«А приг­лянься-но, ко­за­че,


До то­го ука­зу:


Чи не­ма там на­пи­са­но,


Щоб іще по ра­зу?»




18 ап­ре­ля






ЧИ ДАЛЕКО ДО КИЄВА





Питаються якось хлоп­ця


Подорожні лю­ди:


«Чи ба­га­то верс­тов, си­ну,


До Києва бу­де?»


«А не знаю, - хло­пець ка­же, -


Було вісімнад­цять,


Тепер мен­ше, ли­бонь, ста­ло,


Здається, сімнад­цять!»


«Що ж то, си­ну, за при­го­да


Така при­лу­чи­лась?»


«Та при­го­да не при­го­да -


Верства по­ва­ли­лась!»





1 ... 6 7 8 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Приказки, Руданський», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Приказки, Руданський"