Читати книгу - "Генріх IV (Король Генріх Четвертий), Шекспір Вільям"

Господи Ісусе! О мілорде, мілорде!
П р и н ц. Ну, що там таке? Чи не диявол приїхав на смичку від скрипки? Що сталося?
Т р а к т и р н и ц я. Шериф і варта біля дверей. Вони хочуть обшукати дім. Впустити їх?
Ф а л ь с т а ф. Слухай, Гаррі, ніколи справжній золотий не вважай за фальши-
вий. Ось ти справді зійшов з розуму, хоч не здаєшся божевільним.
П р и н ц. А ти від природи боягуз, окрім інстинкту.
Ф а л ь с т а ф. Я заперечую цю думку. Якщо ти не впустиш шерифа – добре, а впустиш – хай заходить. Якщо я не зумію триматись не гірше будь-кого, коли мене повезуть на шибеницю, то до біса все моє виховання. Я сподіваюсь, що мотузка задушить мене так само швидко, як всякого іншого.
П р и н ц. Сховайся за завісою, а ви усі – на горище. А тепер, панове, треба прийняти вигляд чесних людей зі спокійною совістю.
Ф а л ь с т а ф. Були у мене і чесність, і спокійна совість, та десь поділися. Краще я сховаюсь. (Ховається.)
Бардольф, Гедсгіл і Пето виходять.
П р и н ц. Кличте шерифа.
Трактирниця виходить.
Входить ш е р и ф з в і з н и к о м.
П р и н ц
Шерифе, чим я можу вам служити?

Ш е р и ф
По-перше, вибачаюся, мілорде.
Мені доповіли, що до будинку
Особи підозрілі забрели.

П р и н ц
Хто саме?
Ш е р и ф
За прикметами відомо:
Один – товстун.
В і з н и к
Неначе сала шмат.
П р и н ц
Його немає тут. Недавно зовсім
З дорученням його я відіслав.
Та слово вам, шерифе, я даю,
Що завтра він постане перед вами.
Якщо у чомусь винен – відповість.
На тому вас поштиво відпускаю.

Ш е р и ф
Вже йду, мілорде. У купців проїжджих
Відібрано було дві сотні фунтів.

П р и н ц
Можливо. І якщо грабіжник – він,
Поплатиться за це. Отож, прощайте.

Ш е р и ф
Вклоняюсь низько, принце. Надобраніч.

П р и н ц
Я думаю, скоріше "добрий ранок".

Ш е р и ф
І справді. Повернуло вже на третю.

Шериф і візник ідуть геть.
П р и н ц. Цей жирний шахрай усім відомий, немов собор святого Павла. Давай-но його сюди.
П о й н с. Фальстафе! (Відкидає завісу.) Спить, як убитий, і хропить, мов кінь.
П р и н ц. Дійсно, як важко він дихає! Обшукай його кишені.
Пойнс обшукує його.
Що ти знайшов?
П о й н с. Якісь записки, мілорде.
П р и н ц. Подивимось, що в них написано. Читай.
П о й н с (читає). "Крім того, каплун – два шилінга два пенса; крім того, соус – чотири пенса; крім того, хересу два галлони – п'ять шилінгів вісім пенсів; крім того, ще хересу і анчоусів до нього – два шилінга шість пенсів; крім того, хліба на пів-пенні".
П р и н ц. Уяви собі, на відро хересу хліба тільки на пів-пенні! Сховай решту паперів, прочитаємо потім. Не треба будити його, нехай проспиться. Ранком я піду в палац. Нам всім треба збиратися на війну, і ти одержиш почесне призначення. А цьому розбійнику я забезпечу місце у піхоті, нехай побігає. Награбовані гроші будуть повернені з надлишком. Зайди до мене завтра раненько, а тепер, Пойнсе, прощавай.
П о й н с. Прощайте, мілорде.
Ідуть геть.

Дія третя

СЦЕНА 1

Бангор. Кімната в домі архієпіскопа.
Входять Г о т с п е р, В у с т е р, М о р т и м е р і Г л е н д а в р.

М о р т и м е р
Надійні друзі, поміж нами згода,
Початок обіцяє успіх нам.

Г о т с п е р
Ну, Мортимере, Вустере, Глендавре,
Сідаймо. От біда: забув я карту!

Г л е н д а в р
Ні, ось вона. Сідайте, Гаррі Персі.
Сідайте, Готспер. Кожен раз, коли
Це прізвисько король наш добрий чує,
На небо вам злетіть бажає він.

Г о т с п е р
А вам – у пекло втрапити, як тільки
Почує ненароком про Глендавра.

Г л е н д а в р
Ну що ж, мені це добре зрозуміло:
В той день, коли з'явився я на світ,
Палало небо і земля двигтіла.

Г о т с п е р
Події ці так само відбулись би,
Коли б, скажімо, кішка окотилась,
А вас на світі й сліду не було.

Г л е н д а в р
А я кажу вам, що земля тремтіла
Під час мого народження.

Г о т с п е р
А я
Кажу вам, що такого переляку,
По честі, я не можу зрозуміть.

Г л е н д а в р
Земля тряслась і небеса палали.

Г о т с п е р
Ну, то її, напевне, налякало
Палання неба, а ніяк не ви.
Земля нерідко корчиться від болю,
Коли її утробу розпирають
Гарячі гази, лава і вогонь.
Тоді вона трясеться, бідолашна,
І падають будинки і дзвінниці.
Такі ж, напевне, спазми відбувались
Під час появи вашої на світ.

Г л е н д а в р
Від іншого б я слів таких не стерпів.
Я заперечень слухати не звик.
Дозвольте-но, кузене, повторити:
Коли на світ народжувався я,
Палало небо, з гір збігали кози,
На луках розлягався рев отар.
Було це справжнім віщуванням долі,
Не схожої на інші. І життя
Підтвердило правдивість віщувань.
Я не належу до людей звичайних.
В Шотландії, у Англії, в Уельсі
Нема нікого, хто б служити міг
Зразком для мене. І немає в світі
Нікого, хто зумів би стати врівень
Зі мною у осягненні наук
І магією так оволодів би.
Г о т с п е р
Валлійською ніхто так не говорить,
Як ви. Та я обідати піду.

М о р т и м е р
Не зліть його. Облиште суперечки.

Г л е н д а в р
Я викликаю духів із пітьми.

Г о т с п е р
Я можу теж, і кожен кликать може.
Вся справа в тім, чи з'явиться той дух?

Г л е н д а в р
Я вас, кузене, можу научити,
Як чортом керувати.

Г о т с п е р
Я ж навчу,
Як чорта викривати. Не вигадуй,
Кажи лиш правду. Це для чорта – смерть.
Закляттям чорта викличте до мене,
А я його вам в ложці утоплю.
Нечисту силу переможе правда.

М о р т и м е р
Облиште ці порожні балачки.

Г л е н д а в р
Помірятися силою зі мною
Аж тричі намагався Болінброк
І тричі довелось йому тікати,
Не солоно сьорбавши.

Г о т с п е р
Солоніше,
Напевне, вам, кузене, довелось?

Г л е н д а в р
Ну, досить. Нам домовитись потрібно,
Як порівну нам землі поділить?

М о р т и м е р
Архідиякон визначив на карті
Три рівних, три однакових шматка.
Вся Англія від Северна і Трента
На південь і на схід – то мій наділ.
Уельський край від Северна на захід
Відійде до Глендавра. Вам же, Персі,
Усі північні землі віддамо.
Угоду я звелів переписати
У трьох-таки примірниках. Сьогодні
Ми підписами скріпимо її.
А завтра, Персі, вирушимо разом,
Як домовлялись, з Вустером в похід
До Шрусбері, щоб там шотландське військо
І військо батька вашого зустріть.
Мій тесть Глендавр продовжить готування
І за два тижні з'явиться до нас.
(до Глендавра)
А ви зберіть тим часом і озбройте
Своїх сусідів, челядь і селян.

Г л е н д а в р
Раніше сподіваюся з'явитись,
І вам дружин з собою привезу.
Тепер ви краще з ними не прощайтесь,
Бо цілий світ вони залити можуть
Своїми нескінченними слізьми.

Г о т с п е р
Наділ мій, що від Бертона на північ,
Мені здається меншим, аніж ваші.
Погляньте, як врізаються у нього
Коліна річкові в кількох місцях.
Я побудую тут високу греблю,
І звідси потече спокійний Трент
Новим руслом без дивних викрутасів.
Я не дозволю річці так звиватись,
Мені найкращі землі псуючи.

Г л е н д а в р
Ви річці не дозволите звиватись?
Та чи захоче слухатись вона?

М о р т и м е р
Не забувайте також, що наступні
Коліна річкові на вашу користь
Врізаються уже у мій наділ.

В у с т е р
Та греблю тут неважко влаштувати,
І цей шматок до півночі відійде,
Коли прямою зробиться ріка.

Г о т с п е р
Витрат на це багато не потрібно.

Г л е н д а в р
Я проти змін таких.

Г о т с п е р
Та хто завадить
Мені зробити їх?

Г л е н д а в р
Заваджу я.
Г о т с п е р
Валлійською б ви краще говорили.
Бажав би я не розуміти вас.

Г л е н д а в р
За вас не гірше знаю я англійську.
Я виріс при англійському дворі
І в юності багато написав
Нових пісень для голосу і арфи.
Я тим англійську мову збагатив,
Чого із вами, Персі, не траплялось.

Г о т с п е р
Цьому я дуже радий. Краще б я
По-своєму нявчав, неначе кішка,
Аніж, приміром, став би віршомазом.
Коли вищить свічник при обертанні
Чи колесо немазане рипить,
То хоч не ниють зуби, як від віршів.
Я їх люблю так само, як ходу
Старої і заїждженої шкапи.

Г л е н д а в р
Ну добре, згода: випрямляйте Трент.

Г о т с п е р
Не варто. Я не жадібний. І друзям
Траплялось втричі більше дарувати.
Але якщо вже розпочався торг,
То за десяту частку волосини
Я буду сперечатись до кінця.
Готові вже угоди? Час у путь.

Г л е н д а в р
Ніч місячна, і можна вирушати.
Піду покваплю писаря, а також
Дружин оповіщу про ваш від'їзд.
Не уявляю, що з дочкою буде?
Без Мортимера пропаде вона.
(Іде геть.)

М о р т и м е р
Навіщо, Персі, дражните ви тестя?

Г о т с п е р
Інакше я не можу. Він мене
Розмовами до відчаю доводить.
Дзвенить у вухах від абракадабри,
Від брехень про мурахів і кротів,
Про віщування, зроблені Мерліном,
Про левів на гербах і про драконів,
Безкрилих грифів і безперих риб,
Про іншу тарабарщину, що здатна
Мене, їй-богу, з розуму звести.
Учора він тримав мене пів-ночі,
Підвладних називаючи чортів.
Його не слухав я і лиш мугикав
У відповідь. Він гірший злої баби,
Нестерпніший за клячу чи за дім,
Де піч димить. Та від його розмов
Утік би я на млин з цього палацу
Від пирогів та вин на воду й хліб!

М о р т и м е р
Даремно. Він освічений і гідний,
Тямущий у премудростях наук,
Як лев, сміливий, щедрий і гостинний.
Він любить вас, він поважає вас
І лиш тому він стримує свій гонор.
Клянусь, що він нікому б не дозволив
Себе дражнить, як робите це ви.
Не зловживайте ж ви його терпінням.

В у с т е р
Ти, справді, сперечаєшся із ним,
Відколи ти приїхав, безперервно.
Не думаю, що грубість може бути
Ознакою відвертості і сили.
Відсутність виховання і манер,
Пихата зверхність і зарозумілість
Тобі не роблять честі.

Г о т с п е р
Я – школяр!
Спасибі вам за надані уроки.
Та ось жінки прощатися ідуть.

Повертається Г л е н д а в р у супроводі
л е д і М о р т и м е р і л е д і П е р с і.
М о р т и м е р
Не знаю я валлійської. Дружина ж
Англійською – ні слова. От біда!

Г л е н д а в р
Дочка в сльозах. Пускати вас не хоче,
Сама іти готова на війну.

М о р т и м е р
А ви їй поясніть, що з леді Персі
Її в наш табір ви привезете.

Глендавр і леді Мортимер розмовляють
валлійською.
Г л е н д а в р
Мої слова відскакують від неї,
Немов горох. Не хоче чути їх.

Леді Мортимер звертається валлійською
до чоловіка.
М о р т и м е р
Тебе я розумію. Не потрібно
Перекладу гіркої мови сліз.
Лиш сором чоловічий заважає
Такою ж і мені відповісти.

Леді Мортимер знову звертається до нього
валлійською.
Твої я поцілунки розумію,
Як ти – мої. І це я назову
Розмовою високих почуттів.
Та я не заспокоюся, допоки
Валлійської не вивчу досконало.
В твоїх вустах звучить вона чарівно,
Мов пісня у розквітлому саду,
Яку під звуки лютні королева
Співає для коханого свого.

Г л е н д а в р
Ви надто вже розчулились, мій зятю.
Нещасна може з розуму зійти.

Леді Мортимер знову звертається до чоловіка
валлійською.
М о р т и м е р
Невігласом стою перед тобою.

Г л е н д а в р
Дочка вас просить голову покласти
Їй на коліна, лігши на циновку.
Вона для вас співати розпочне.
Тоді склепить знемога ваші вії
І зробиться важкою голова.
Різниця поміж дійсністю і сном,
Як поміж днем і ніччю, раптом зникне.

М о р т и м е р
Я буду радий спів її почути,
Тим часом перепишуть договір.

Г л е н д а в р
Тоді отут лягайте.