Читати книгу - "Вимушена дружина для підступного боса, Галлея Сандер-Лін"

– Та є тут одна псина бродяча... – посміхнувся Боря, відтісняючи Державіна від входу.

– А собаку треба виховувати, щоб не гавкав на людей, – прорік Льошка і професійним ударом футболіста вибив з рук Максима рюкзак, так що той відлетів в кут роздягальні. А мама сьогодні поклала йому не пластикову пляшку, а скляну, так що хрусткий дзвін вдарив по нервах.

Тут вже Макс не витримав і теж штовхнув рюкзак кривдника. Зав'язалася бійка, з якої Державін вибрався з майже повністю відірваним рукавом куртки, розбитою губою і синцем під оком.

– Шухер, фізрук іде! – посигналив хтось – і хлопчаки кинулися врозтіч, як і сам Максим, який вилетів зі школи, ніби за ним гналася зграя собак.

Євангеліна бачила розбите обличчя Державіна, його порваний одяг і навіть зробила інстинктивний рух, щоб його зупинити, але так і залишилася стояти, дивлячись йому вслід. Цей хлопчисько не припиняв її дивувати, просто не міг залишити байдужою. Побачивши його жахливе вбрання на дискотеці, вона зовсім не хотіла сміятися, тому що вигляд у Максима був такий... Загалом, здавалося, що все, що відбувається, для нього дуже важливо. Макс нарешті відкрито з нею заговорив, запросив танцювати... і Єва готова була провалитися крізь землю від сорому і збентеження, не знала, куди себе подіти і як реагувати. Тому зробила єдине, на що вистачило рішучості: втекла. А серце тим часом відчайдушно калатало в грудях.

Але марно вона думала, що цим все і закінчиться. Цькування класу в бік Максима досягло небувалих розмірів, проте найстрашнішим було інше: про все, що сталося, і про наступні спроби Державіна з нею поспілкуватися дізнався батько.

– Не смій розмовляти з цим городранцем! – рикнув татко, навіть матуся зіщулилася. – Він і його убога сімейка до грошей твоїх (вірніше, моїх!) тягнуться, ти йому і даром не потрібна! Якщо дізнаюся, що навіть швидкоплинно з ним спілкуєшся, – з охоронцем будеш на уроках сидіти, а з родиною цього волоцюги я проведу серйозну розмову. Зрозуміла мене? – він гримнув по обідньому столу. – Ми з мамою не для того тебе ростили, щоб якийсь покидьок ошивався поруч. Ще заразить чимось, в їх злиденному середовищі це не новина. А з наступного року в гімназію підеш, досить бути «на одній хвилі з народом».

І Єва стала уникати Максима, щоб батько не втрутився, щоб не сказав йому ще більше образливих слів. Однак звістка про ту бійку таки дійшла до його вух, і висновки були зроблені протилежні тому, що дійсно коїлося в роздягальні. На загальну думку, це Макс почав задиратися, ображав дівчат і поліз у бійку... А коли Єва спробувала пояснити татові, як все було насправді, той вибухнув.

– Ти його ще й захищаєш?! Дожили! Все, Інно, мій терпець урвався! – обернувся він до мами.

Врешті наступного року батько чекати не став: Євангеліну віддали в елітну гімназію вже з четвертої чверті, і тільки потім, на початку наступного навчального року, вона дізналася від колишньої однокласниці, що Максим теж перейшов до іншої школи. Так їх шляхи розійшлися... Перше кохання (якщо її незрозумілі почуття можна назвати подібним чином) так і залишилося скороминущою ілюзією.