Читати книгу - "О, мій Бос, Ірен Васильєва"

Не встигла опустити голову на подушку, як пролунав звук будильника. Три години сну закінчилися, не встигнувши й початися.

Як же хочеться ще трохи поспати? Може, треба було скористатися пропозицією боса і прийти на роботу на пару годин пізніше? Зітхнула.

- Та ні, потім мені ще дорікатиме. Не хочу давати йому привід.

Каву довелося купувати самій і собі та шефу. Мені звичайно міг милий Вінс за ним збігати. Але купувати каву для боса в їйого обов'язки не входило. Отже, довелося самій стирчати у довжелезній черзі.

За двадцять хвилин до початку робочого дня вже сиділа за своїм столом.

За кілька хвилин з'явився і мій мучитель.

Знову не в гуморі. Злий, роздратований. Кинув на мене лютий погляд, і дивиться так, ніби хоче щось сказати, але чомусь не наважується.

- Доброго ранку містер Реймс, Ваша кава. Як просили. - І простягаю йому стаканчик із Стар бакс.

Мовчки бере свій напій і прямує до свого кабінету. Дверями грюкнув так, що я дивуюся як вікна ще, не вилетіли і залишилися цілі? Яка муха його знову покусала?

Бос знову завантажив роботою. Тільки цього разу не тільки мене, а й весь відділ на поверсі.

До обідньої перерви якось дотягнула, нерви пустують. Ну, я так ще нічого, тримаюся. А ось секретар Маша, не витримала і розплакалася. Вона теж новенька, як і я. Ми влаштувалися в корпорацію майже одночасно і одразу порозумілися. Бідолашна дівчина не звикла до такого тиску, та й характером вона як на мене надто добра. Навіть мухи не скривдить.

А тут трохи заспокоївшись дивилася таким ну зовсім не добрим поглядом, що навіть я, дама з досвідом щодо помст, насторожилася.

Дивиться так, із прищуром і пропонує сірники тягнути. Типу коротка значить кілера наймемо нашому мученику, а якщо довга, то й самі йому шию згорнемо. Все-таки хоч ми і тендітні жінки, але нас двоє, а він один. Значить, хоч і маленький, але шанс у нас все ж є.

Обідня перерва пройшла весело. Ми раз у раз вигадували методи помсти для боса. Від самих не винних, типу проносного до кави. І на крайній випадок, коли вже зовсім дістане, забарикадувати йому двері кабінету. І хай собі там сидить. Насолоджується розкішним видом на парк.

Так за веселою балаканиною і з'ясувалося. Що Маші подобається наш Вінс. Але вона навіть заговорити з ним боїться.

Ну що ж, робити нічого. Маша дівчина хороша, та й сам Вінс начебто непоганий. Так, вирішено. Побуду трохи звідницею. А що тут такого? Справу хорошу зроблю. І карму собі трохи підправлю.

Залишалося п'ятнадцять хвилин з обіду. І ми вирішили не втрачати їх даремно. А провести з користю. Захопили трохи тістечок, кави та попрямували у бік пункту пропуску охорони. Так би мовити, «спонтанно» вирішили почастувати хлопця кавою. Той звичайно зрадів нашій компанії. Через пару хвилин ми всі весело сміялися з якогось його жарту. А головне Маша щаслива, та й сам хлопець дивлюсь теж скоса на неї поглядає. А я задоволена собою. І так, місія зведення почалася.

Повз пронісся злий як чорт бос. І навіть не глянувши в наш бік просто прогарчав мені.

- Елізабет, обідня перерва закінчилася. Миттю на робоче місце. Терпіти не можу, коли спізнюються.

Стою, злюсь. А тихоня Маша вже десь скоч відкопала. І показуючи його мені киваючи убік боса. З натяком пов'язати його і добре побити. Ну ідея то, звичайно, приваблива. Але хоч бос і злий, а все одно гарний гад. І мені якось шкода псувати таку красу. Ну ось що за... І чому мені його шкода? Так зберися дівчинко. Тиранів не шкодують. А ідею зі скотчем треба обміркувати.

Другу половину робочого дня думала не переживу. Бос гарчить. Та з нього якщо придивитися іскри з очей сипалися. І що з ним таке взагалі? Якщо так піде і далі, то заробить, сам собі нервовий зрив, і мене заразом доведе.

Нарешті дочекалася кінця дня. Все начебто тихо. Реймс уже як пів години тому кудись змився. А весь відділ і радий. А я як рада. Сьогодні дивишся і додому потраплю вчасно.

Маша з Вінсом зібралися посидіти трохи в барі, і мене запросили. А чому б і не відпочити? Тим більше, я заслужила. Трохи відпочинку та зміна обстановки не завадить. А те, що буду третьою зайвою, ну і фіг з ним. Місце людне, знайду як себе розважити.

Як виявилося, бар був не просто людним, а прям чимось схожий на величезний мурашник. Та тут не те що яблуку не було де впасти, тут навіть вишенька не помістилася б.

Ми з Машею помітивши хлопця, що чекав нас, стали швидко пробиратися до нього. Той усе продумав і замовив заздалегідь столик. Що було до речі дуже завбачливо з його боку. Одним словом, молодець. Але як виявилося, він не тільки столик, а заразом і компанію для мене припас. Мабуть, теж карму поправляє, як і я. Бо притягнув для мене друга. Той, звичайно, непоганий собою. Високий, спортивної статури. І личко то ні чого. Але мене щось не вразило. Останнім часом, після знайомства з Реймсом, мої вимоги якось зросли до небувалих висот. Хочу такого, як бос. Тільки не колючого.

Звали мого «спутника» Шон. І як виявилося він досить веселий, і товариський хлопець. Плюс парочка коктейлів зробили свою справу. Мені було весело і навіть йти до дому не хотілося. Тим більше, що завтра субота і можна не поспішати на роботу.

Ну все одно, всі спроби Шона мене пригорнути докорінно присікала. Хлопець начебто нічого, але щось мене стримувало. І заходити далі за дружбу якось не хотілося.