Читати книгу - "О, мій Бос, Ірен Васильєва"

Дістала мобільний вирішивши перевірити котра година. А там... Три повідомлення, і всі від боса. І судячи з тексту мій шеф, як і раніше, злий як той чорт.

Майкл "Як подивлюся тобі дуже весело в новій компанії"

Озирнулась на всі боки. Він що тут? Шукаю його очима, але народу так багато, що можна загубитись. Читаю далі.

Майкл «Так, прям так весело, що навіть на повідомлення не відповідаєш»

Майкл «Ну, якщо так, бажаю успіхів»

Витріщилася на екран телефону. І як накажете все це розуміти?

Ліза «Якщо бачив мене в барі, то чому не підійшов?»

У відповідь повідомлення не було з хвилин десять. Тримаю телефон у руці постійно на нього поглядаючи. Чомусь боюся пропустити відповідь. Якщо вона, звичайно, буде.

Нарешті той показує, що мені пишуть повідомлення у відповідь. Чомусь і зраділа і дуже нервую.

Майкл «Не хотів заважати вашій дружній компанії. І що б на мою появу сказав би твій залицяльник?»

Ліза «Він не мій залицяльник. І ти б не завадив. Якщо, звичайно, настрій покращився.»

Майкл «Якщо він не твій залицяльник, то чому постійно лізе тебе лапати?»

Ліза «Ну, якби ти уважніше спостерігав, то помітив би, що я його ставила на місце. І жодних надій не давала. І що це взагалі за такий допит? Я сама вирішую, кому мене можна лапати, а кому не можна»

Майкл «А, може, я не хочу, щоб тебе хтось лапав»

Сказати, що я здивувалася такою відповіддю, то це нічого не сказати. Що взагалі відбувається? Я так здивувалася, що навіть не помітила, що все ж таки перейшла на «ти» з босом.

Ліза "Майкл, Ти що п'яний?"

Майкл "Можливо"

Ліза «Тоді їдь додому і проспись»

Відповіді немає, ні за п'ять хвилин ні за десять. Моторошно, нервуюся і злюсь. Чому так довго не відповідає? Може, щось трапилося? Хоча, мені яка різниця? Нехай робить, що хоче. Дорослий хлопчик. Сам розбереться.

Але чомусь продовжую нервувати. Помічаю, що мої погляди на телефон вже трохи напружують Шона. Хоча йому то що? Перший раз взагалі його бачу, ще й він мені нерви робити буде? Ні. Мені одного вистачає.

Минуло вже 20 хвилин. І чому він не відповідає? Не витримую, пишу сама.

Ліза «Чому не відповідаєш? З тобою все гаразд? Де ти?"

– Тут.

Від теплого дихання біля вуха мене прямо в жар кинуло. Від несподіванки підскочила на місці.

- Доброго вечора всім. Не заважатиму?

Перед нами, у всій своїй красі стояв Бос. Ну як стояв, гойдався, зі склянкою віскі в руці боки.

- Ні, звичайно. Не завадите. - стрепенувся Вінс.

Ну воно те й зрозуміло. Хто добровільно скаже босові, що той тут зайвий?

Не встиг Реймс підійти до нашого столика, як офіціант швидко йому приніс стілець, і віскі у склянці оновив.

Той вальяжно розвалився і якось дивно мені посміхається.

Всі, звичайно, притихлі. Маша та взагалі від страху трохи під стіл не сховалась. Сидимо, мовчки п'ємо свої напої.

Першим не витримав Шон, якось швидко знайшов причину і звалив. Аж прикро стало. Він ніби зі мною був, а тут, як побачив на обрії не званих гостей, швидко здувся і звалив. Ось ганчірка. А Вінс, довго не думаючи вчинив так само, але при цьому молодець, спритно потяг Машу за собою. Кинувши на останок вибачаючий погляд у мій бік?

Ну звісно, ​​молодці, нічого не скажеш. А мені то, що накажете робити?

Усі звалили, а бос задоволений. Усміхається на весь рот. Прямо як задоволений кіт. Якби сама не знала, який він може бути неприємний, зараз хто б сказав, що це правда, точно не повірила би.

Сидимо мовчки. Намагаюся навіть не дивитись у його бік. А на собі відчуваю його погляд. Так відчуваю, що здається скоро в мені дірку просвердлить.

- А що ж це ваш кавалер так швидко вас залишив?

– Він не мій кавалер. Я вже писала про це. Щось пам'ять у вас закоротка.

- А ми як подивлюся знову на «ви»

Мовчу, розумію, провокує зараза. І що йому взагалі треба?

Хоча, маю зізнатися хоч самій собі, що рада його присутності.

Тут до нашого столика підпливла висока блондинка, і не підійшла, а саме підпливла. Вона так виляла дупою, що були б ми зараз у воді так нас би хвилею втопило.

Сама вся така важлива, сукня ледве попу прикриває. Груди так взагалі із сукні вивалюється. Ось-ось прорве останній бар'єр у вигляді кволого ґудзика і гайда на волю. Губки так свої силіконові ображено надула. Простягла свої брудні рученята до боса і повисла на ньому. А мені так і хочеться відірвати ці щупальці.

Спіймала себе на цій думці і мало не здригнулася. Якого біса зі мною відбувається? Що це мене дана картинка так розлютила? Шеф мені ніхто, то чому я так бішусь? Скосилася на раніше випитий мною коктейль. Точно. Це все він винний. Випила якусь гидоту, ось тепер і ловлю наслідки.