Читати книгу - "Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес, Марго Вольська"

Запанувала тиша. Аліса злякано дивилась на мене, я – на декана Флейма, бабуся – на Алісу, я помітила це краєм ока.

– Лорде Флейм, – подала нарешті вона голос, – що моя онучка підписала?

– Це не ваша справа, – гаркнув Есмонд. – Мені здається, ваша онучка взагалі вас не вельми хвилює, хіба не так?

– Це внутрішні сімейні справи, ви не маєте жодного права судити мене за це! – обурилась бабуся, навіть не думаючи заперечувати те, як вона до мене ставиться. – Але я мушу знати…

– Лорде Флейм, – Аліса знов спробувала наблизитись до мене, – Меліса має певні проблеми з магією, тож я мушу запевнити вас, що вона не розпізнала магічний договір. Скоріше за все, його можна скасувати…

– Враховуючи магічну неспроможність моєї онучки, – додала бабуся.

Ну, щоб вона та й змовчала, хіба ж таке буває…

На жаль, судячи з важкого, злого погляду Есмонда, і слова, і мовчання нам жодним чином не допоможуть. Він повернувся до Аліси та зронив:

– Ви мене дуже розчарували. Ви дозволили своїй сестрі, знаючи про її проблеми з магією, прийти до мене! І що ми маємо? Підписаний магічний договір, академію, що ледь не згоріла…

Що?! Святі стихії! Я справді вмудрилась зруйнувати його кабінет? Що ж тепер з цим всім робити…

А я ж відчувала, що не треба в це влізати. Але сестра так палко просила мене про допомогу, що відмовити їй не змогла б навіть найчерствіша людина на світі, не те що я.

Треба терміново виправляти все те, що я наробила!

– Прошу вас, – я спробувала схопити лорда Флейма за зап’ястя, – не треба сваритись на Алісу. Вона лише… Це була моя самодіяльність, особливо з договором. Я мала лише прийти поговорити з вами, повідомити, що Аліси не буде, бо в неї терміново виникли проблеми. Але… Так вийшло, що я випадково вдягнула кулон маскувальний, взяла у Аліси, ми іноді ними користуємось, щоб… Щоб розіграти родичів! І, бачте, коли ви прийняли мене за Алісу, я вирішила, що так вже й мало бути. Я не знала, що у вас там… Не просто ділова зустріч,– я зашарілась. – Те, що сталось – тільки моя вина.

– Ні, – втрутилась Аліса. – По-перше, у мене є магічний дар, отже, Мелісо, я можу за себе постояти, не треба брати на себе мою провину. По-друге…

– Помовчіть. Обидві, – голос Есмонда Флейма прозвучав ніби тихо, але притому – мов грім серед ясного неба. Ми справді змовкли і перезирнулись злякано, не знаючи, що й робити далі. Здається, викрутитись не вийде… – Смію запевнити вас, панянки, що мені абсолютно все одно, хто винен більше, а хто менше, – він явно трохи заспокоївся, бо принаймні шкіра його палати перестала, а диявольські вогні в очах тепер здавались ознакою цікавості, а не люті. – Але маємо те, що маємо. По-перше, рознесене вибухом крило академії…

– Я все відшкодую! – випалила я, поняття не маючи, у скільки це обійдеться.

Десь на фоні фиркнула бабуся.

– Вона ще й вішатиме на родину свої борги!.. – пробурмотіла вона. – Відшкодує! Якби ти знала, як важко отримати ці кошти, то…

– По-друге, – продовжив Есмонд, – наша співпраця з леді Алісою тепер не має жодних перспектив.

– Чому? – прошепотіла я.

– Тому що демони – не люди. Вони можуть читати лекції сотням слухачів, проте справжнім учнем і наступником беруть одномоментно лише когось одного, за чий дар відповідають перед магією та демонічною спільнотою. Для демона договір учителя та учня – це святість. Союз, міцніший за шлюб та іноді навіть за сімейні узи…

Я відчула, що мені стає важко дихати.

– Отже, – Флейм усміхнувся, – ставши деканом в магічному закладі, призначеному для людей, я, звичайно ж, планував знайти собі учня, що має гідний дар, та працювати з ним. Моя сила давно вимагає, аби я застосував балансуючий елемент. Я підготував договір і мав намір запропонувати леді Алісі його… Або якогось іншого керівника, з яким не потрібно пов’язувати себе такими тісними узами. Адже учениця демона – це набагато серйозніше завдання, аніж просто… Студентка академії Торенвес.

В горлі перехопило так, ніби мене хтось душив. Хоча, чому ніби? Флейм і душив своїми словами, що буквально врізались в мою свідомість.

– Та так вже склалось, – продовжував він, усміхаючись, – що ви, Мелісо, вирішили саме цей договір використати як… Папірець, підходящий для записки. Саме на ньому ви лишили свій підпис. Та, – Демон вивільнив зап’ястя і погладив мене по щоці, – автоматично записались в мої учениці. А так як це все відбувається в межах академії, а мені потрібно думати і про формальності, ви автоматично отримуєте статус і аспірантки академії Торенвес.

– Що?! – охнула я. – А Аліса?

– А леді Аліса подумає про аспірантуру потім, – всміхнувся Есмонд. – І з кимось іншим. Бо я, бачте, уже зайнятий. Вами, Мелісо, – він нахилився до мене впритул і прошепотів на вухо, опалюючи шкіру своїм диханням. – І будьте певні, моя люба, аспірантка демона – це все не просто так. Ви тепер повністю у моїй владі. В будь-якому розумінні цього слова.

Я аж похитнулась, ледь не втративши свідомість. Флейм дбайливо притримав мене, не даючи рухнути назад на вівтар, на якому я досі знаходилась.

– Зачекайте, – проговорила Аліса, – але ж вона не знада, що робить, не розуміла… Це жорстоко – змушувати мою сестру…