Читати книгу - "Ти не мій брат, Ханна Еванс"

Настя

Після останньої пари, ми з подругою виходимо у двір і повертаємо до воріт. Вона скрикує, а мене аж підкидає на місці.

 - Що таке? Лінка, з тобою все гаразд?

 - Ага...

Киває моє чудо і дивиться у бік. Я стежу за її поглядом і бачу те, на чому вона залипла... За воротами стоїть чорний, як ніч спортивний мотоцикл, який виблискує під сонячними променями. Я сама на ньому залипаю. Тут Лінка починає говорити.

 - Натааааа!

 - Так, що ти вже задумала?

Я добре знаю свою подругу. Їй однозначно від мене щось потрібно. І це щось, мені не дуже сподобається.

 - Натка, давай селфі біля такого красеня?

 - Лінка, ти знову? Ми напевно, всі спортивні мотоцикли цього міста перефоткали.

 - Не всі, такого я ще не бачила. Ну будь - ласочка...

Дивлячись на мене щенячими очима, каже це чудо.

 - Добре, давай вже! 

І тут почалися різні пози... Коли я вже думаю, що каторга закінчилася, у неї на обличчі з'явилася хитра усмішка.

 - Натка, а давай я ще тебе сфотографую?

 - Що? Ні, дякую!

 - Давай! Хто знає, коли ще буде така можливість, а тут такий красень. У мене не залишається виходу і я роблю те, що каже мені подруга. Залажу на цей моцик. Як тільки вона робить декілька фото, чую за спиною свист...  

Ми разом обертаємось і бачимо те, що мене зовсім не радує. Спершись в університетські ворота, стоїть він. Той наглий і самозакоханний індик.

" Ну чому? Як я могла, знову так влипнути? "

Сиджу на цьому спортивному мотоциклі, якого вже подумки проклинаю. І як тільки хочу злісти, Артур за декілька секунд опиняється біля мене. Він хапає за талію і саджає назад на цю ненависну мені залізяку. Мною опановує злість і я випалюю.

 - Відпусти мене, дурень! 

Роблю ще одну спробу злісти.

 - Не так швидко, втікачко! Після сьогоднішнього дня, тобі так просто не піти.

Говорить він, ще сильніше притискаючи мене до сидіння.

 - Що? Як ти мене назвав? Втікачка? Та ти хто, взагалі такий?!

 - Я власник залізного монстра, якого ти намагаєшся приручити.

Єхидно посміхається, пожираючи поглядом. У мене на обличчі шок і стає трохи соромно, через всю ту ситуацію. Повертаю погляд на подругу, яка стоїть з відкритим ротом і винним виглядом. А потім дивлюсь у очі цього індика.

 - У тебе є два виходи із цієї ситуації. Перший - я зараз влаштую скандал, що якась неслухняна дівчинка тероризує мого моцика. А другий - даю тобі свій шлем і ти їдеш зі мною.

Від такої пропозиції, моє обличчя набирає злості, а дихання частішає. Але раптом, бачу злякане обличчя Лінки. Вона киває у бік університету, з якого виходять наша кураторша і ще один викладач. Поки що, вони нас не бачать, а щось обговорюють. Артур слідкує за моїм поглядом і посміхається.

 - Так, що ж ти обираєш, втікачко?

   Як вам глава?

 Приємного читання...