Читати книгу - "Тато для двійняток, Галлея Сандер-Лін"

– Ось із ними і переїжджай! Бери малечу і шуруй від Ланіна, – він стиснув її зап'ястя. – Я допоможу і...

Віола вирвала руку і відійшла на пару кроків:

– Так, стоп, ти зараз запрошуєш мене з двома дітьми у свою квартиру? Я нічого не переплутала? Мені дуже цікаво, що скаже на це твоя дружина. Я просто жадаю побачити її реакцію на такі ось розмови чоловіка. Шкода, що вона вже пішла, а я не записала цю шедевральну пропозицію на диктофон.

– У Оленки 2 вищі освіти, ім'я, нерухомість, дві машини (своя і батьківська), не кажучи вже про солідні призові, особисті накопичення і татову спадщину. Вона професіонал і може давати майстер-класи, відкрити студію... Загалом, не пропаде, якщо що... – заявив Гад.

– Якщо «що»?

– Якщо ми вирішимо розлучитися.

Слова зірвалися з його губ так просто, ніби мова йшла не про сім'ю, де (між іншим!) є маленька дитина, а про якусь ділову угоду, яку так просто розірвати. Як можна серйозно ставитися до чоловіка, який поводиться так легковажно по відношенню до шлюбу?!

– А Мурат? – не змогла промовчати Віолетта. – Через особисті примхи хочеш позбавити сина повноцінної сім'ї?

– Немає жодних примх чи капризів, Віоло, я ніколи не приймаю легковажних рішень. Можу бути імпульсивним, але не легковажним. А що стосується Мурата, то його родина – саме я!

Ха, чого і слід було очікувати від кавказького чоловіка! Жінка для нього так, придаток, а ось син, рідна кров... Нічого не варто відірвати дитину від матері і викинути її зі свого життя, аби вчинити по-своєму. Господи, як же добре, що вона вирішила сховати від нього Стефа і Стешу, відчувало її материнське серце, що не треба їм бачитися... Ось і підтвердження! Одного малюка вже планує відібрати, потім і за двійнят візьметься, коли на горизонті з'явиться більш вдала жіноча партія, а Віолетта стане не потрібна. Ну який же Гад, а!

– Гаджиєв, а не піти б тобі до біса зі своїми пропозиціями?! – вибухнула вона і глянула в бік холу, куди мала намір пробиватися з боєм, якщо буде потрібно.

Але ні, не треба було, бо у студію майже вбіг Ярослав і, наплювавши на окрик тітки Марії про бахили, стрімко попрямував до дружини. Серце Віоли забилося від радості і полегшення.

– Отже ні? – Тимур переводив погляд з неї на Яра, що стрімко наближувався, і чекав відповіді.

– Будь ласка, не змушуй мене знову бути грубою, – кинула вона і квапливо ступила назустріч чоловікові, після чого із задоволенням опинилася в його обіймах.

Ярик, прохолодний після вулиці, але такий рідний, притиснув її до себе і зиркнув на суперника:

– Що таке, Віоло? Він тобі щось зробив?

– Ха-х, режим захисника активований, так? – посміхнувся президент з якоюсь незрозумілою гіркотою. – Ну-ну…

– Не зробив нічого, ми просто поговорили, – запевнила вона благовірного. – Підемо швидше, я страшенно зголодніла… – і потягла його до виходу, маючи намір не допустити можливий мордобій. – Вибачте нас, тітонько Маріє, – вибачилася перед прибиральницею, яка бурчала і прибирала сліди, залишені Яриком.

– Так, вибачте, я просто дуже поспішав до дружини, – покаявся і він.

– Ох вже ця мені молодь... – жінка похитала головою, але сердитися перестала.

– Так про що ви говорили? – не забув поцікавитися Ланін, коли вони сіли в машину. – У тебе було таке обличчя...

– Не зійшлися в думках щодо виховання дітей, – змовчала Віола про скандальну пропозицію, інакше цей вечір точно не обійшовся би без бійки.